Найбільше злочинів у Львові, за статистикою, окрім центру, трапляються у Залізничному районі. Найкримінальнішим місцем тут вважають Левандівку — житловий масив, відділений від решти міста залізничною колією. Він забудований стандартними панельними і цегляними багатоповерхівками, подекуди є приватні будинки.
З 21-річним Андрієм Гуньком спілкуємося біля кінцевої зупинки тролейбуса на вул. Роксоляни. Це околиця міста, на обрії видно пустир. Хлопець одягнений у короткі світлі шорти та білу футболку.
— Вечором не раджу тут ходити, — жує арахіс із пачки. — Гопніки ззаді по голові можуть довбанути й забрати всьо: мобілку, гроші, прикраси. Тусуються переважно після сьомої вечора. Півроку тому зловили цілу банду. Вісім чоловік ходило і вибивало в молоді гроші. Присудили їм два роки умовно. Ще люблять сидіти біля кінотеатру "Супутник" та озера. Плюють сємочки і до людей домахуються. Не рухають тільки тих, хто в спортивках. Я так раз після випускного в костюмі на озеро з колєгами пішов. Пацанчики такі: "Опа чік! Два гривня є на сігарєти?". І в морду. Я одному так роздав, зуби по траві збирали. Не на того напали, ходжу качатися в зал.
Левандівське озеро — це невеликий ставок, обкладений плитами. У водоймі плавають качки, на березі стоять із вудками троє школярів. За 10 м на дитячому майданчику 30-річна Ірина Бандрівська колихає на гойдалці сина 3-річного Олеся. Жінка вагітна, погладжує живіт.
— Тут тихо-спокійно, — запевняє. — Ми переїхали сюди з чоловіком чотири роки тому. За весь цей час не бачила жодної бійки, нікого не грабували. Під вікнами криків не чути. Пізно увечері, зрозуміло, боюся гуляти, але то не тільки в нашому районі.
На лавці парку на вул. Повітряній лежить чоловік, років 50. У потріпаній шкірянці, під голову поклав клумаки. Імені не називає, просить не фотографувати. Піднімає сорочку, показує шрам на животі.
— Лівандовка уже давно не та, — говорить суржиком. — У 1970-х тут були ножові ранєнія на кожному кроці, стрільба. А всьо через то, шо район зі всіма сусідами не сходився. Напримєр, пацан до дєвчонки пішов у Франковський район. Через пару днів там збирається бригада, приїжджає до нас на розборки і починається бойня. Малолєтки штахети несуть, старші з ножиками приходять. Мене раз підрізали, чуть не вмер. А так то завжди був напоготові — шо ноччю, шо дньом. Подзвонили: нада, прієзжай. Дома хоч жена, хоть хто, все кидалося і їхав. Ніхто не знав, чи вернуся живий.
На вул. Роксоляни в двоповерховому будинку розташовані бібліотека й бар. Поряд зупиняються двоє хлопців, років 20. Один викидає недопалок на тротуар.
— Шо, може туда? — показує на вивіску бібліотеки. Голосно сміються й прямують до бару.
— Хто хоче йти в кафе, то піде. А в кого заведено, що вдома книжка стоїть на столі, то буде у неї заглядати. От відвідувачі за сьогодні, — бібліотекарка 40-річна Любов Дуда показує 10-сантиметровий стос формулярів. — Ще п'ятеро записалися, троє з них молоді. Останнім часом мода пішла на читання. До нас багато почали приходити читачів, при тому різного віку. Отак виростає наша інтелігенція. Скоро взагалі забудуть, що Левандівка була бандитським районом.
Дільничний інспектор 29-річний Назарій Герасим каже, що за перші вісім місяців року на Левандівці здійснено 18 пограбувань. Важких злочинів, зґвалтувань і крадіжок авто не зареєстровано.
— Гарік Кричевський раз заспівав "Лєвандовка, жизнь моя воровка", наробив шуму, — сміється міліціонер. — А сам вчився в 66-й школі на Науковій. Певно, йому колись тут надрали задницю, як до дівчат ходив. Насправді район не такий страшний, як його малюють. Фактор, який найбільше може впливати на злочинність, — це безробіття. Левандівці таке не грозить. Живуть тут в основному працівники залізниці, холодкомбінату. Стежити за порядком зовсім не складно.
1 
1
Коментарі
2