"Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Селили моїх батьків сюди на деякий час, доки квартири не виділять, та так і лишилися тут, — розповідає 46-річний Ігор Гомоль. Він із родиною живе в ботанічному саду Львівського національного університету ім. Івана Франка. Його мати працювала тут ботаніком, батько — водієм в університеті. Оселилися в саду, коли народився Ігор. Хата цегляна, із низькою стелею, вікна старі зі ставнями.

— Ремонт сам зробив, перегородив кімнатку — стало дві, побудував туалет, ванну. Але ж місця від того не більше. Єдина радість, що влітку можна перед хатою посидіти, чаю попити, покурити з друзями. Поставив стіл, лавки, — показує. — А поруч магнолії цвітуть, лілії. Під хатою алича, із неї компоти варимо. Сфотографувався недавно на мобільний біля куща з фіолетовим листям, переслав емемескою в Москву друзям. А вони дивуються: "У вас у листопаді так тепло?"

Ігор працює сторожем у школі навпроти. Виховує доньку 19-річну Дарину.

— Скільки я в дитинстві по деревах налазилася з сусідським хлопчиком, — пригадує дівчина. У ботанічному саду живе три сім"ї.

— Ми були спокійні за дітей. За ними доглядали всі працівники саду — щоб у басейн не лізли, з дерева не впали. Вони знали, ця дитина квітки не зірве, — додає Ігор.

Зеновія Мартин прожила в соборі Святого Юри 35 років

Приватизувати житло Гомоль не має права, воно — університетське. За послуги платить у бухгалтерію університету.

— Дочку і прописувати не хотіли, як народилася. Я через суд правди добивався. А свою адресу як пишу — Кирила і Мефодія, 4, то в дужках так і зазначаю: ботанічний сад, — сміється Ігор.

Львів"янка 67-річна Зеновія Мартин прожила в соборі Святого Юри 35 років, виростила й одружила сина, виховує онука.

— І сина Юрою назвала, і онука. Бо ж у Юри живемо, — каже жінка. — Житло дали, коли я працювала на "Кінескопі". Завод закрили, чергу ліквідували, і ми тут лишилися.

Піднімаємося сходами, що ведуть до головного входу собору. Праворуч напис "Канцелярія собору". У довгому коридорі по обидва боки — церковні службові приміщення. Мартинам належать дві кімнати і кухня в кінці коридору. Стеля помешкання — у вигляді купола.

— Це колишні келії, — пояснює Зеновія. — Музику і телевізор включаємо тихенько, одяг не вивішуємо, килими потемки тріпаємо. А як поважні гості в собор приїжджають, то взагалі сидимо, як миші. Як був Папа, із хати не виходили. Але просто під порогом бачила краєм ока і Чорновола, і Кравчука, і Ющенка.

У Львові 126 родин живуть у приміщеннях, які зводили не під житло. Їх перепрофілювали, коли сім"ї було нікуди відселяти. 101 сім"я сьогодні живе в будинку театру ім. Марії Заньковецької та 25 сімей у будівлях собору Святого Юри.

— Сьогодні ці приміщення вважаються житловими. Багато з таких квартир уже приватизовані. Театр щороку звертається з проханням про відселення сімей із будинку, проте для того потрібна спеціальна постанова Кабміну і виділені гроші, — каже начальник відділу обліку житла міської ради Галина Мазур, 48 років.

Із нежитлових приміщень у Львові минулого року відселили сім"ю з юридичного факультету університету ім. Івана Франка та родину зі складів "Львівелектротрансу".

На квартирному обліку в обласних центрах Західної України зареєстровано: Львів — 24 433 сімей; Чернівці — 8 тис; Рівне — 10 978; Ужгород — 10 700; Івано-Франківськ — 10 600; Луцьк — 7178; Тернопіль — 3828.

×