У Солотвині Тячівського району Закарпаття на початку лютого виникли п"ять нових карстових проваль. Одне — діаметром 35 м — утворилося за 60 м від промислового майданчика шахти N9 Солотвинського солерудника. Найнебезпечніше провалля має глибину 130 м, а в діаметрі близько 100 м.
Неподалік граються п"ятеро місцевих дітей віком до 10 років.
Солерудник і солефабрика не працюють уже майже півроку. 600 людей залишилися без роботи. Дві шахти, де добували сіль, затопило підземними водами. Солотвино стає мертвим селищем.
— Процеси утворення проваль і затоплені копальні пов"язані між собою, — пояснює директор солерудника Ярослав Батрин, 34 роки. — Через те що води розмивають сіль, просідає земля. Якщо десять років тому в шахту прибувало по 60 кубів води щогодини, то тепер 300–320. Поки не визначимо, в який бік під землею рухається вода, не відремонтуємо дренажні підземні штольні, сіль буде розмиватися і утворюватимуться провалля.
Солотвино розташоване на правому березі Тиси, на кордоні з Румунією. Більшість 9-тисячного селища — румуни. Селяни живуть переважно з того, що влітку здають будинки туристам, які лікуються на солоних озерах. Частина жителів мають власний бізнес: торгують на ринках одягом, продуктами, тримають ресторани, кафе, магазини, турбази. Решта добувають сіль у копальнях.
У селищі є алергологічні лікарні, де лікуються хворі на ядуху. Раніше пацієнти мали змогу спускатися до підземелля, щоби дихати солоним повітрям. Нині все стоїть. На вулицях селища безлюдно.
— Зсуви ґрунту активізувалися, відколи почастішали аварії на найбільшому в Західній Європі солеруднику, — зітхає селищний голова Юрій Ухаль, 44 роки.
Фахівці солерудника вже довгий час аналізують карстопрояви та зіставляють їх із картою підземних виробок шахти "Кунігунда". Стверджують, що всі вирви розташовані над виробками відпрацьованих камер шахти. Через западини в Солотвині можуть припинити видобуток солі. Нині цей процес лише призупинили.
На 2008-й у держбюджеті для Солотвинського солерудника заклали 15 млн грн.
Із них за три мільйони відремонтують штольню "Південну" та "Тиса-штольню" й за 4,2 млн грн реконструюють солефабрику.
— Але цих 15 мільйонів мало, щоби утримати таке велике підприємство, — говорить Батрин.
Місцеві на провалля не звертають уваги.
— А чого нам боятися? — знизує плечима 59-річна Клара Кондра. Жінка каже, що два роки тому відчула, як просідає земля. — Я йшла до сестри в старе Солотвино й побачила, як на віддалі двадцяти чи тридцяти метрів із-під землі виходила пара. Був звук, ніби літак піднімається в небо. А потім ґрунт зі свистом пішов під землю.
Озера утворилися на місці колишніх соляних копалень
Перша соляна копальня "Кунігунда" з"явилася у Солотвино 1790-го. До неї спускався австрійський імператор Франц-Йосиф І. 1908 року шахту затопили. На місці виробок утворилася котловина, заповнена водою. Озеро назвали Кунігунда. Пізніше поряд почали з"являтися й інші озера. Нині їх близько десяти: з прісною водою, із солоною та з йодованою. Територія солоних озер розташована в районі родовища кам"яної солі, що залягає біля поверхні землі у вигляді купола. За 150 років на родовищі було споруджено дев"ять шахт. Зараз копальні затопила вода.
Води озера допомагають лікувати опорно-руховий апарат, переломи кісток, радикуліт, псоріаз.
3 
1
Коментарі