По обіді 3 січня 32-річна Тетяна Булат із села Головецько Старосамбірського району ріже січку для корови Снігурки. Її 9-річна донька Ольга відкидає солому вилами.
— Ми від ранку тут, змучилися, — Тетяна раз за разом накладає солому в дерев'яний жолобок. — Треба нарізати вдосталь. Бо ж не будемо на свята до бойщі (стодоли. — "ГПУ") йти. Завтра чоловік Марко різатиме, він по ялинку в ліс пішов. А мені на кухні робота буде.
Худобі треба давати щодня по два кошики соломи.
— То є добрий корм для корови, доки не розтелиться, — каже Тетяна. — Коли в серпні косимо овес, в'яжемо снопи. Потім зерно з них об'їдають кури, а солому сушимо і тепер от з отавою ріжемо на січку.
Ольга кладе оберемок соломи збоку біля дверей.
— То на Святу вечерю під стіл буде, — каже. — Я дуже люблю катулькатися по ній. Бабуся каже кричати "бе", "ме", ціпкати, квокати. Щоб велося господарство.
5 
1
Коментарі