Під вечір 14 лютого у селі Лисиничі Пустомитівського району Львівської області підпалили службовий автомобіль голови сільської ради 55-річного Миколи Мельника. Машина марки "славута" сріблястого кольору стояла біля входу до сільської ради, де в той час починалося засідання виконкому. Працівниця філії Ощадбанку 25-річна Іванна Підгірна виносила сміття й помітила, що з машини йде дим.
— Першою пожежу побачила Іванка з Ощадбанку, але ви її не тероризуйте. У дівчинки проблеми з серцем, — каже Микола Мельник, побачивши журналістів "ГПУ" на порозі Лисиничівської сільської ради.
Микола Мельник родом із села Ординці Погребищенського району Вінницької області. Працював у Львівському науково-дослідному інституті матеріалів. Має ступінь кандидата технічних наук. 2006-го обраний головою Лисиничівської сільської ради. Одружений із 48-річною Наталею Мельник, має двох синів — 29-річного Тараса та 19-річного Ростислава.
— Коли підпалили машину, в сільраді були директор школи Роман Рисик, юрист Мирон Бедрій, приватний підприємець Іларій Хома. Усі вибігли на вулицю. Побачили, що в машині з лівого боку розбите заднє скло, з вікна йде дим, — розповідає Микола Мельник. Ми сидимо в невеликому кабінеті на другому поверсі сільської ради. На столі голови лежать папки з документами, які виконком мав розглядати на вчорашньому засіданні. — Я побіг по ключі, аби відчинити дверцята. Якби ще три-чотири хвилини, авто вибухнуло б. Бак був більш як наполовину заповнений. А то, самі розумієте, бензин.
Микола Омелянович час від часу позирає на свого друга-юриста Ярослава Жукровського, який зайшов до нього в гості, і питає: "Це казати?".
— В автомобілі згоріли задні сидіння і багажник, а біля нього ми знайшли обгорілу пластикову пляшку з невідомою сумішшю. Може, вам чаю? — пропонує Микола Омелянович. — Або коньяку? Я взагалі-то на роботі спиртного не вживаю, але вас можу пригостити, — усміхається і продовжує розповідати сільський голова: — Щастя, що ми вчасно спохватилися, бо за п"ять метрів від "славути" стояли дві машини членів виконкому — ВАЗ 2104 та "Деу". Ми відразу викликали міліцію. Першою, як це не дивно, приїхала пожежна зі Львова, яку ніхто не викликав, а потім міліція. Зараз машина знаходиться на стоянці, опечатана.
Спалене авто було виділене для дільничного інспектора
Нашу розмову перериває телефонний дзвінок. Микола Омелянович просить вибачення.
— Кажуть, що вже порушили кримінальну справу N194 за фактом підпалу, — якось розгублено констатує отриману сільський голова.
— А хто б це міг підпалити? — запитую.
— Я не можу когось конкретного звинувачувати, — каже. — Але це зробили люди, яким не цікаво, щоб головою сільської ради був Мельник. Вони хочуть усе контролювати. Зараз ми займаємося тим, що вилучаємо деякі земельні ділянки з незаконного користування.
Голова сільради замислюється, а потім продовжує:
— Член виконкому Богдан Вендиш після шостої заходив у приміщення сільської ради і зауважив, що біля неї був припаркований автомобіль іноземного виробництва, номерів якого він не запам"ятав. Палії скористалися моментом, бо вдома я машину ставив у гаражі. Мені здається, що виборчі перегони ще не закінчилися. За три-чотири дні до виборів, коли виборча кампанія досягла апогею, мені двічі телефонував додому незнайомий чоловік, який пропонував зняти мою кандидатуру. Погрожував, що перетворить моє життя на пекло. А колишній сільський голова Ігор Бахір, коли передавав печатку, так і сказав: "У тому кріслі знову я сидітиму". Видно, після виборів люди ще не заспокоїлися.
Коли ми з Миколою Омеляновичем прощалися, він пригадав:
— Знаєте, що ще цікаво? Учора біля п"ятої години у голови земельної комісії сільради Василя Мацюка біля Стрийського парку у Львові вирвали барсетку з документами та грішми. Увечері пусту сумочку двоє пацанів привезли Мацюкові додому в село Підбірці Пустомитівського району і віддали його дружині. Очевидно, це мало вплинути на рішення виконкому. Ми взялися наводити порядок із землею.
У приймальні сільського голови я почула ще одну версію несподіваної пожежі.
Один із селян розповідав, що Мельник учора із самого ранку був знервований. До нього на прийом приходив місцевий підприємець, який займається виробництвом пам"ятників із граніту. Кажуть, хотів орендувати землю під цех. Мельник попросив його вийти із кабінету. Той вийшов і запитав, де живе голова.
Де обійстя колишнього голови, показав дід Федір, який повертався з церкви.
— Так, чув сьогодні, що підпалили машину голови. Його в нашому селі не сприймають. Він — чужий. Його жінка — викладач. Та й сам голова ще десь робить. Людей приймає два рази на тиждень, та й то по півдня. Йому треба було того головування, — розмірковує по дорозі дідусь. — Але я вам от що скажу: вони всі думають тільки про себе. А хто про нас подумає?
Колишній голова Лисиничівської сільської ради 59-річний Ігор Бахір, із яким я зустрілася біля його дому, розповів, що спалене службове авто було виділене адміністрацією району для дільничного інспектора, а перейшло в користування сільського голови.
— От ідіоти! Навіщо то було таку машину... — каже він.
Гектар землі коштує мільйон
До Лисиничів зі Львова їхати приблизно 15 хвилин. Це приміське село, в якому проживають 5 тис. людей. Його планують зробити мікрорайоном обласного центру. Вартість гектара землі тут оцінюють приблизно в 1 млн грн. Вільних земель — приблизно 100 га. Останніми роками сучасні вілли в Лисиничах виростали, як гриби після дощу. Заможні львів"яни продавали міські квартири й перебиралися до нових палаців. Після того як вирішили збудувати у Лисиничах мікрорайон на 30 тис. жителів, інтерес до землі має подвоїтися.
Для житлового будівництва Лисиничі перспективніші, ніж Львів. Головне — хороше транспортне сполучення.
3 
1
Коментарі
1