Більш як 2 млн грн склав минулого року дохід музею-заповідника "Личаківський цвинтар" у Львові. Основні статті прибутків — продані вхідні квитки та гроші за поховання. Адміністрація музею-заповідника розташована в одноповерховому будинку поряд зі цвинтарем. Із директором музею 54-річним Ігорем Гавришкевичем спілкуємося в його кабінеті.
— За доходами ми випередили всі комунальні підприємства міста. Серед музеїв Львова ми також поза конкуренцією. Збільшити прибутки значною мірою допомогло впровадження нових послуг. Уже другий рік туристів цвинтарем перевозить електромобіль. Запровадили нічні екскурсії. Нещодавно таку екскурсію відвідали депутати Верховної Ради — фракції не називатиму. Приїхали до свого однопартійця, який справляв весілля. Запевняли, що на екскурсії було цікавіше, ніж на забаві.
Багато туристів відвідали цвинтар за минулий рік?
— Якщо рахувати по проданих квитках — десь біля 100 тисяч. Якби не грип, вийшло б значно більше — від осені відвідувачів практично не було. Особливо злякалися епідемії поляки.
На вході до цвинтаря є оголошення, що екскурсоводам без ліцензії проводити екскурсії заборонено. Мали неприємності?
— Свого часу навіть завели чорний список екскурсоводів, яких не варто впускати на Личаків. Були такі, що без жодної освіти і ліцензії збирали групи польських туристів і водили їх по цвинтарю. Усякі нісенітниці мололи, аби тільки сподобатися.
Скільки поховань реставровано?
— Уже другий рік здійснюємо програму, яку фінансує польське міністерство культури. За ці гроші відновлюємо як могили польських діячів, так і українців, вірменів. Роботи проводять як їхні, так і наші спеціалісти. Торік реставрували шість могил, зокрема й члена "Руської Трійці" Маркіяна Шашкевича і польського історика Кароля Шайнохи. На ці роботи поляки виділили майже півтора мільйона гривень. Це більше, ніж ми отримуємо з державного бюджету на цілий рік. Мене часто запитують, скільки треба грошей, щоб реставрувати весь Личаків? Думаю, річного бюджету міста точно не вистачить. Але ми помаленьку рухаємося. Коли я 12 років тому сказав, що хочу викласти бруківкою всю головну алею по периметру, з мене сміялися, мовляв, навіть у центрі міста не всі вулиці забруковані. Зараз ці вулиці далі не впорядковані, а в нас уже давно тротуари викладені плиткою.
Нещодавно нічну екскурсію відвідали депутати Верховної Ради
Що потрібно, аби бути похованим на Личакові?
— Дозвіл на поховання затверджується колегіально — директор цвинтаря, голова вченої ради, мер або його заступник повинні підписати заяву. Більше ніж половині — відмовляємо. Найдешевше місце коштує 5 тисяч гривень. Таку ціну платять родичі похованих у радянські часи осіб — тоді цвинтар був загальнодоступним. Політв"язні, репресовані, борці за волю України оплачують тільки копання могили.
Торік на цвинтарі поховали понад сотню людей. Серед найвідоміших спочилих — художник Володимир Савчук, поетеса Ірина Сеник, мистецтвознавець Андрій Дорош, футболіст Лев Броварський, музикант Сергій Кузьмінський, поет Назар Гончар.
Чи продовжуєте практику так званих комерційних поховань?
— Свого часу ми розчистили поле, засипали там яр, облаштували алеї. Назвали це полем почесних поховань. Місце там коштує 40 тисяч гривень. Для порівняння — на паризькому "Пер-Лашез" за таке ж поховання треба заплатити до мільйона доларів. Хоча наш цвинтар нічим не гірший за архітектурою. Але зараз "комерційних" місць практично не залишилося — може одне-два. Шкода, бо ці поховання складали чи не половину наших доходів. Тому плануємо розчистити ще одне поле.
Цвинтар — це завжди містика. Привидів не зустрічали?
— Кілька років тому популярною була могила Миколая Чарнецького. Люди вибирали звідти землю. Казали, вона має чудодійні властивості. Хоча це була звичайнісінька земля — ми її привозили зовсім з іншого місця. Підсипали, бо яму постійно вигрібали. Потім Чарнецького перепоховали.
Привидів, звісно, ніхто не зустрічав. Однак анекдотичні ситуації траплялися. Якийсь чоловік копав із другом гробівець. Випили. От він і вирішив заночувати просто в ямі. Коли стемніло, почав вибиратися нагору. У цей час цвинтарем гуляла пара студентів. Побачили, що з ями хтось лізе, ще й говорить: "Чого дивися? Руку дай". Прибігли до охоронців із криками.
Ігор Гавришкевич за освітою — художник. Досі працює на чверть ставки в академії мистецтв.
— Нещодавно продав кілька картин Катерині Ющенко, — хвалиться, але ціну не називає. — Якось на Личакові показав їй каталог своїх робіт. Дружина президента змінила план свого візиту і одразу з цвинтаря поїхала в салон "Художник", щоб побачити мої картини вживу. А потім ще й відвідала мою майстерню. Передивилася всі картини і казала, що деяким із них місце в музеях.
Ще раніше полотна Гавришкевича купували для президента Франції Франсуа Міттерана і екс-президента України Леоніда Кучми.
На Личакові хоронили тільки багатіїв
Личаківський цвинтар заснували 1786 року, коли австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах у центрі міста. Тут хоронили тільки багатих. До 1939 року Львів населяли переважно поляки, тому більшу частину цвинтаря займають їхні могили. Серед найвідоміших українців, які тут поховані, — письменник Іван Франко, оперна співачка Соломія Крушельницька, композитор Володимир Івасюк. На Личакові також знайшли спочинок австрійські, вірменські, російські визначні діячі. Личаківський цвинтар із 1991 року оголосили заповідником.
Тепер на площі 40 га поховані 400 тис. людей.
2 
1
Коментарі