"Приймають навіть побутову техніку і золото"

 

"Після пологів поправилася на дев'ять кілограм. Весь гардероб треба міняти. Ось несу на продаж дві спідниці і джинси — майже нові. Думаю, 200–300 гривень за них вторгую", — каже 30-річна львів'янка Олена Гринів. У понеділок зранку йде у комісійний магазин на вул. Зеленій. Його відкрили минулого тижня.

Навесні комісійні з'явилися також на вул. Івана Франка та Науковій. Туди можна принести одяг, взуття, антикваріат, посуд.

— На Зеленій приймають навіть побутову техніку і золото, — продовжує Олена. — Добре, що комісійні повертаються. Це щось схоже на секонди. Але там тільки купити можна, а тут і своє продати. Та й на секондах ширпотребу всякого повно, а в комісійні пристойні речі несуть.

— Такі магазини стали прибуткові, тому й відкриваються, — говорить 37-річний Олег, продавець комісійного на вул. Левицького. — Радянські комісійні закрилися у 1990-х, коли сюди масово пішов імпорт. Але це була добра традиція. Вона вертається. Людям вигідно — хтось має куди збути зайві речі, а хтось знаходить тут щось цікаве.

Одяг у магазині на половину приміщення. Найчастіше там беруть дитяче взуття, доросле вбрання.

— Вимагаємо, щоб одяг несли чистий. Якщо це купальники, білизна, колготки — запаковані. У колишніх радянських комісійних навіть мусила бути бирочка з хімчистки. Зараз ми самі за чистотою слідкуємо. І друге — одяг має бути по сезону. Якщо літнє плаття не продалося, попросимо власника забрати його наступного тижня, — каже Олег.

Клієнту, який приніс річ, щотижня повідомляють, продали її чи ні.

Жіноча блузка у комісійному коштує 160 грн, плаття — 190, дитячий светр — 65, сумка зі шкірзамінника — 105. Націнка у комісійних 10–30% вартості, яку замовляє власник товару.

— Принесла пані шубу норкову, майже нову, — розповідає Олег. — Каже, одягнула пару разів, усі мене в ній побачили, може, тепер хтось поносить. Цінить у 8 тисяч гривень. А купляла її за 40. Ясно, що її заберуть. Націнку ми поставимо мінімальну — 10 відсотків, а виторг буде добрий з такої речі.

У магазин часто заходять колекціонери. Там можна придбати вази, порцеляну, кришталь.

— Ось цю вазу зробили в радянські часи у Росії. Це пресоване скло, на вигляд не відрізниш від кришталю. Хіба на звук, — бере дві вази, олівцем стукає по одній і другій зсередини. В одній звук дзвінкіший. — А коштує скляна усього 120 гривень. Ця ваза, — показує другу, — продана за 85 гривень. Але вона зроблена за технологією стрийського гутного скла, якого тепер не роблять. Ці тарелі із порцеляни мають років 70. Коштують 150–190 гривень. Для справжніх цінителів таких речей це не гроші. Вони беруть без питань. Недавно за 200 гривень купили порцелянову фігурку — німецьку даму. Вона була надщерблена і реставрована. Але чоловік побачив й одразу виклав гроші, навіть не торгувався.

У магазині на вул. Левицького не приймають коштовності. Там нема продавця, фахівця з прикрас.

Комісійний на вул. Франка увесь заставлений антикварними меблями, шафами, картинами. Їх можна приносити пошкодженими, спеціалісти реставрують на місці. З одягу приймають і продають лише брендові речі.

— Наші джинси коштують 3400–4000 гривень, — каже продавщиця. — Але це "Дольче Ґаббана". Ось це пальто — італійське, коштує 3500, це "Лафрані". Покупці на них завжди є.

×