Уночі з 23 на 24 грудня зупинилося серце наймолодшої сестри провідника Організації українських націоналістів Степана Бандери — Оксани. 22 грудня їй виповнився 91 рік.

— Тітка все життя хворіла туберкульозом. Це й не дивно: Сибір дався взнаки, — розповідає внучата племінниця покійної Марія Запісоцька, 41 рік. — Останній тиждень відмовлялася від їжі. У понеділок родичі вітали її з днем народження. Тітка відчувала, що від нас відходить. Зі всіма прощалася.

У сім"ї Бандерів виховувалося четверо дітей — Степан, Марта, Володимира та Оксана. Коли Оксані виповнилося чотири роки, померла мама. На виховання дівчинку забрала тітка Людмила Чарторийська. Оксана закінчила Стрийську гімназію, два роки в ній учителювала. 1941 року її із сестрою Мартою та батьком-священиком арештували. 48 років Оксана провела в засланні.

— Нас кидали із місця на місце по спеціальних поселеннях,  — згадувала після таборів Оксана Андріївна. — Тепер бачу на будівництвах багато кранів, а колись кранами були наші руки: розчин руками носили по трапах на верхні поверхи. Крики майстрів нас підганяли: "Раствор, бабушкі! Кірпіч!" Ми працювали від ранку до вечора на один пайочок: 500 грамів хліба. Хоч який то хліб був — 70 відсотків товченої вареної бульби, перемішаної з мукою.

— Тітка принципово ніколи не виходила заміж. Не хотіла, аби її чоловіком був росіянин, — каже Запісоцька.

У 81-річному віці Бандера повернулася в Україну. Жила разом із сестрою Володимирою та племінницею Оксаною Піжик, 31 рік. 1996 року сестрам у Стрию виділили трикімнатну квартиру. Сім років тому померла Володимира. Марти не стало, ще коли була на засланні.

Оксану Бандеру обрали почесною громадянкою Стрия. 2006 року президент України Віктор Ющенко нагородив її орденом "Княгині Ольги" ІІІ ступеня.

Поховали Бандеру 26 грудня поряд із сестрою Володимирою на Стрийському кладовищі.

×