Минулого року на Личаківському цвинтарі у Львові з"явилося близько 150 нових поховань. 2005-го викопали майже 200 могил.
— Коли я почав тут працювати в 1997-му, щороку ховали до півтисячі осіб. Але закон вимагає обмежень. У перспективі на цьому кладовищі не повинні хоронити взагалі, — розповідає директор музею-заповідника "Личаківський цвинтар" Ігор Гавришкевич, 51 рік.
Найдешевше поховання на Личакові коштує 150 гривень.
— Це дешевше за собівартість робіт, — запевняє Ігор Гавришкевич. — Адже за угодою ми зобов"язуємося доглядати за могилою протягом 20 років. Проте за таку суму ховаємо лише політв"язнів або репресованих. Витрати покриваємо за рахунок так званих комерційних поховань, які коштують до двадцяти тисяч гривень.
У 1960-х роках Личаківський цвинтар закрили для загальних поховань. Проте на його двох полях продовжують ховати визначних діячів історії, науки та культури, а також жертв політичних репресій. Окрім того, спилюють старі липи і дуби — отримують вільні ділянки.
Ігор Гавришкевич планує придбати для музею екскурсійний електромобіль.
— Я бачив такі в Чехії та Чорногорії. Машини вузькі й малогабаритні, можуть перевозити кілька десятків людей у вагончиках, — ділиться планами директор.
Найдавніша надгробна плита на Личаківському цвинтарі датована 1675 роком. Усього тут поховано понад 350 тис. городян. 1990-го територію кладовища оголосили заповідником. Останніми роками на Личакові спочили композитор Микола Колесса, журналіст Олександр Кривенко, скульптор Михайло Дзиндра, академік Мар"ян Долішній, архітектор Іван Могитич.
Коментарі