У неділю на ставі біля села Максимовичі Самбірського району Львівської області за Кубок товариства "Лісівник" змагався 41 рибалка.
— Половина учасників приїхала ще вчора, хоча й дощ був, — розповідає головний єгер самбірського "Лісівника" 48-річний Володимир Гарасим. — Намети ставили у зливу. Але нічого, всі живі-здорові. Погода не найкраща, зате команди з усіх районів — це вперше. Хіба з Жовкви нікого не буде: на півдорозі машина зламалася. Хлопці страшенно шкодували.
— Іще навіть нерест не закінчився, довелося просити окремий дозвіл, — продовжує єгер. — Це озеро належить нашому товариству. За останні десять років риби побільшало: карасі, окуні, лящі, верховодка, щуки. Правда, браконьєри дійняли, — Гарасим спльовує на землю. — Не розуміють люди, що не можна сюди з електровудками лізти.
На його слова обертається чоловік у темно-синій формі з погонами.
— На днях зупинили машину з трьома мужичками, оглянули кузов, а там купа сіток, "павуки", електровудки. Нечесно! — підхоплює дільничний інспектор рибоохорони Борис Ляхов, 55 років. — Вони тікати, а ми за ними. Далеко не втекли. З початку року вже 80 таких хитрунів спіймали на гарячому. А от змагання — то інша річ, — блискає золотими коронками.
Уздовж берега вервечкою порозсідалися рибалки. Біля кожного лежать банки з прикормом, запасні гачки, ніж, термос, загорнуті у сріблясту фольгу бутерброди. З-поміж дорослих команд кілька юнацьких — усі сини й онуки членів товариства.
— Ловити можна одною простою вудкою з одним гачком — і жодних спінінгів! — нагадує 52-річний Василь Олійник, голова обласного товариства мисливців і рибалок "Лісівник". Він іде берегом з інспекцією і заглядає у садки.
— Уже дві години з гаком сидимо — і нічого, — звітує один із найстарших учасників Олег Драгун, 58 років. — Сонце то вийде, то сховається. Не "ведеться" риба зараз — і все. Прикормлюй — не прикормлюй, ніякі хитрощі типу тіста з анісовим маслом не допомагають.
Рибина б"є хвостом, бризки летять на протокол. Суддя свариться
Неподалік Драгуна невисока худенька дівчина у синій спортивці уважно дивиться на поплавок. 16-річна Ірина Віннич приїхала в юніорській команді Самбора. Єдина учасниця, але не комплексує у чоловічому товаристві.
— Погано клює, — каже дівчина. Ірина рибалить із шести років — дід привчив. — Треба було починати лови раніше, о п"ятій чи шостій годині ранку. Зараз риба вже наїлася й залягла на дно. Хіба після обіду спробувати, та змагання вже закінчаться.
У неглибокій калюжі на березі плюскає чотири карасі — юнаки не мають садка. Наймолодший учасник змагань 12-річний Антон Рак час од часу попльовує у банку з опаришами. Каже, щоб рибі добре смакувало.
— Іще півгодини — і все! Несіть, що наловили, до суддів! — гукає Олійник.
Улов несуть хто у відрі, хто у прозорому мішку. Один рибалка тримає в руці окуня. Учасники обступили маленькі залізні ваги і сперечаються, хто спіймав важчу рибу. Один нарікає, що ваги підкручені. Другий не може висипати своїх карасів із мішка. Якась живуча рибина б"є хвостом, бризки летять на протокол. Суддя свариться.
— Ну що ви поставали над душею! Розступіться трохи, геть нічого не бачу, — каже голова буського "Лісівника" 50-річний Ігор Бідюк, суддя змагань. Його команда наловила найбільше.
— Дивом обставили своїх суперників — улов потягнув трохи більше півкілограма, — радіє з кубком у руках. — Мало наловили, але то все погода. Самбірчанам залишили друге і третє місця: вони й так два роки поспіль перемагали. А кубок поставлю на стіл у своєму кабінеті. Сподіваюся, він там залишиться і наступного року.
Пійману рибу рибалки кинули у спільний котел. Юшки вистачило усім.
Почався сезон карасів
— Початок літа — ідеальний сезон для ловлі коропа та карася, — запевняє голова обласного товариства мисливців і рибалок "Лісівник" 52-річний Василь Олійник. — Найкращі водойми області — на Самбірщині, в Дрогобичі, Жовкві та Перемишлянах. Непогано клює рибка у Ходорові — у колишньому відстійнику цукрового заводу. Туди їздить найбільше рибалок.
Лови на ставах товариства платні — картка-дозвіл коштує від 10 до 25 гривень, залежно від району.
2 
1
Коментарі