50-річний Володимир Долиняк і його 20-річний син Віталій у своїй тернопільській майстерні за півтора року зібрали всюдихід. Спереду машина нагадує стару "волгу", а ззаду — пікап.
— Ми робили своє авто за знимкою з Інтернету, — каже Віталій Долиняк. — Давно мріяли про ексклюзивну ретро-машину. Батько займається ремонтом машин, має свою фірму. Пригадав, що колись у Брежнєва була оригінальна "волга", експортний варіант. В Україні схожих ми не знайшли — навряд чи вони збереглися.
Віталій відчиняє дверцята. Вмощуємося на шкіряне сидіння, оздоблене червоним велюром. Хлопець кладе долоню на старе кермо й натискає на емблему лані. Лунає "фа-фа".
— Такий повітряний сигнал був на перших автомобілях, — стискає кермо. — Ми його знайшли на одному шроті (майданчику, де продають запчастини. — "ГПУ"), поблизу Тернополя. Але більшість запчастин купували за оголошеннями в газетах. Стару "волгу" півтора року тому придбали в одного діда за триста доларів. За стільки ж взяли УАЗика. Найважче було зліпити все докупи. Спочатку розрізали кузови обох машин, а тоді приварювали частини до днища. Мучились зо три дні. Технічні характеристики, як у "волги", тільки "монстр" трохи менше бензину з"їдає . Швидкість — до 120 кілометрів на годину, бензин — 95-й.
Завівши джип, Віталик перекладає руку на коробку передач. Машина плавно рушає. Хлопець вмикає музику. На невеличкому екрані над "бардачком" з"являється зображення групи "50 ТТТ". Гучні баси заглушують слова.
— Найбільше грошей "потягнув" звук — майже 1200 доларів. Ми поставили триполосні колонки та ще й пристрій для підсилення басів, — показує на коробку позаду сидіння. — Потратили на деталі й роботу близько 10 тисяч доларів. Допомагали нам чотири механіки.
Біля світлофора машина плавно гальмує, аби пропустити перехожих. Незважаючи на зелене світло, дві дівчини у коротких куртках дороги не переходять. Одна виймає телефон і наводить у наш бік, інша завмерла. Віталій вмикає фари.
— Я вже звик, що біля машини зупиняються, — каже. — Якось напроти більярдного клубу "Абриколь" мене підрізав "Ніссан Патрол". З вікна висунулася голова якогось бандюгана. Він почав питати, скільки "монстр" бере бензину, а потім пожартував: "А може махнемся...".
Поки ми говорили, загорілося зелене світло. Але з інших машин навіть не засигналили — думали, що йдуть "розборки", — сміється. — Коли я під"їжджаю до свого економічного університету, біля джипа завжди збираються студенти. Я тепер популярний серед дівчат.
— Що буде далі з "монстром"?
— Не знаю. Якщо дадуть тисяч 15 доларів — продамо. У нас зараз нове захоплення — купили "Опель Адмірал" 1936 року. Хочемо зробити щось супероригінальне.
2 
1
Коментарі