— Павлівна, а шо то воно таке, "ві-фі", — штурхає одна пенсіонерка іншу в львівському трамваї №1.
— А я знаю? — знизує плечима та. — Реклама, мабуть, якась. Написали би українською, а то язик зламати можна.
Наліпка Wi-Fi з'явилася у трамваї місяць тому. У цьому вагоні можна безкоштовно користуватися бездротовим інтернетом. Наступного року вай-фай хочуть облаштувати ще у семи трамваях. Правда, хто буде ним користуватися — незрозуміло. Бо ж більшість пасажирів електротранспорту — пенсіонери і студенти.
"Одиницею" їду до залізничного вокзалу. Трамвай, як завжди, переповнений. Однією рукою тримаюся за спинку сидіння, другою виймаю мобільний із кишені. Сенсорний екран не спрацьовує, мушу зняти рукавиці. Лише знайшла безкоштовну мережу — трамвай раптово гальмує. Попереду аварія, утворюється затор. Телефон випадає із задубілих пальців, розлітається на кілька частин. Студенти допомагають відшукати батарею під сидіннями. Вона вся у брудному снігу, вагон не обігрівається.
— А може, то проїзні нові? — продовжує свої роздуми Павлівна. — Треба внуку сказати, щоб дізнався. Він, щоб економити, в інститут пішки ходить. А тепер купить "ві-фі", то менше на пари спізнюватися буде.
За 10 хв. трамвай рушає. На кінцеву зупинку потрапляємо із запізненням. Спробую скористатися безкоштовним інтернетом навесні, коли буде тепліше.
Коментарі