23-річна львів"янка Оленка Яремко п"ятий рік збирає подарунки дітям в організації "Фабрика Святого Миколая". Багато хто її жартома називає головним помічником святого. Завдяки Оленці та молодим волонтерам бородатий дідусь днями передав дарунки двом тисячам львівських дітей.
Ще за тиждень до свята в Українському католицькому університеті закипіла робота. Напередодні одна з аудиторій університету перетворилася на справжню казку. Сюди приносять пожертвувані іграшки — нові й старі, м"які й тверді, великі й маленькі. Ось на самому верху лежить рожевий коник із косичками. Попередній власник укоротив йому хвостика, але іграшка виглядає доволі пристойно. Трохи нижче в коробках із цінниками — Барбі з чоловіком Кеном. Поряд — старенька, замучена роками лялька 60-х років минулого століття. Її принесла зі сльозами на очах старенька бабуся. Похиле подружжя подарувало дерев"яні лижі. Старші переконували волонтерів, що то дуже потрібний подарунок — нинішні діти так мало займаються спортом!
Волонтерів зустрів 7-річний Михайлик. Убого вдягнений, правий черевичок на лівій нозі, лівий – на правій. У квартирі — сморід перегару
— Ми могли зібрати гроші й подарувати дітям однакові подарунки. Але хочеться, щоб люди віддали дітям частинку своєї душі. Кожен може долучитися до створення чуда. Погодьтеся, це просто, — розповідає про задум акції Олена.
Біля іграшок лежать стоси книжок і журналів, фломастери з олівцями, солодощі та одяг. Найважче — розділити це між двома тисячами дітей, щоб кожен отримав щось не тільки потрібне, а й особливе. Частину дарунків відправляють на Івано-Франківщину в Залучанський інтернат для неповносправних дітей. Львівських інтернатів "Фабрика Святого Миколая" не обирає зумисно. Бо у Львові й без того багато благодійних організацій.
Коли все вже спаковано, залишається найприємніше — дарувати чудо. Волонтер Петро, 15 років, уже вдруге допомагає Миколаю розносити подарунки. Хлопець каже, що заряджається позитивними емоціями на цілий рік.
Вийшовши на вулиці міста, молоді, красиві, усміхнені волонтери в однакових шапочках вітаються з усіма перехожими.
В одній з квартир на Науковій волонтерів зустрів 7-річний Михайлик. Убого вдягнений, правий черевичок на лівій нозі, лівий — на правій. У квартирі — сморід перегару. Батьки так і не вийшли до гостей. До Михайлика Миколай приходить утретє. Цього разу хлопчик отримав мандаринки, цукерки, великого м"якого пса, автомобіль, джинсові штани й курточку. Михайлик подякував гостям, щиро усміхнувся й одразу почав розпаковувати речі.
Адресу Михайлика "Фабриці" повідомили сусіди. Але нерідко Миколая і дурять:
— Одного разу ми мали вітати хлопчика Давида. Постукали у квартиру з броньованими дверима й металопластиковими вікнами. Давиду виявилося років 19, хоча за списком мало бути 14. А його брат Фелікс, який замовив "привітання", у цей час відпочивав у Криму, — розповів Петро.
Цього року кожен волонтер заносив у базу даних оселю, де щойно побував. Волонтери також зазначають, чи потрібна в домі додаткова допомога. Таким чином щороку база Фабрики розширюється. Торік було 1, 5 тис. адрес, цього — 2 тис.
Святий Миколай — бездомний
Так і не розпочалося будівництво Садиби Святого Миколая на Косівщині (Івано-Франківська область). Листи, що їх надсилають Дідові Морозу українські діти, змушена приймати адміністрація Національного природного парку "Гуцульщина".
На 10 га, відведених торік під Садибу Святого Миколая, збудовано тільки невеличку альтанку та закладено символічний камінь. Як пояснили в Національному природному парку "Гуцульщина", на продовження будівництва бракує коштів. Проект мав би фінансуватися з державного бюджету. Наразі ж лише Івано-Франківська обласна рада спромоглася виділити на Садибу 50 тис. грн.
За задумом, до Садиби Святого Миколая мали б приїжджати діти з усієї країни. Уже зараз вони пишуть листи українському Святому Миколаю. Адресують їх просто "Косів. Святому Миколаю". Однак запросити малечу погостювати Миколай поки не може. Бо бездомний.
3 
1
Коментарі