Відновити річку Полтву пропонують студенти "Львівської політехніки". На реалізацію проекту потрібен 1 млн грн, що планують узяти з німецького гранту. Річка протікала через центр Львова. З кінця ХІХ — початку ХХ ст. Полтву зробили міським колектором. "ГПУ" поспілкувалася з прихильниками та противниками проекту.
Христина Пітусь, 33 роки, із "Музею ідей", ініціатор проекту "Ревіталізація Полтви":
— З нами працюють гідроекологи, соціологи, архітектори. Соціологів залучили, бо одну з причин прикрого становища річки вбачаємо у байдужості громади. Ставлення львів'ян до Полтви треба змінювати. З річкою в центрі місто стане значно привабливішим як для городян, так і для туристів. Побільшає громадський простір, де люди зможуть відпочивати, гуляти з дітьми. На березі можна буде облаштувати ресторанчики, кафе, магазини. Покращилася б екологічна ситуація. Ми знали би, що ґрунтові води піднялися і наша стара архітектура, яка стоїть на дубових палях, не буде падати від осушення.
У німецькому Лейпцигу місцева громада, підприємці, чиновники згуртувалися, знайшли гроші та реанімували річку. В нас проблему вирішили іншим чином — у 1970-х Полтву з карти міста викинули, щоб не нести юридичну відповідальність. І з того часу в нас ніби не річка, а канал. А починається вона там, де виходить з очисних споруд, та зразу тече потужним руслом.
Річка — це природній фактор, каналізація — відходи від діяльності міста. Вони не мають бути одним і тим же. У світі навіть дощова вода відділяється від каналізації, у нас — усе вкупі. Інженери водоканалу кажуть, що існуючі тепер каналізаційні тунелі не витримають більш як 30 років. Можна тільки уявити, що буде, коли всі нечистоти вийдуть на поверхню.
Володимир Кучерявий, 74 роки, завідувач кафедри ландшафтного дизайну, садово-паркового господарства та урбоекології Львівського лісотехнічного інституту:
— Мусимо змиритися, що Полтва — фекалійна річка. Вона збирає всі нечистоти, дощову та снігову воду, несе їх до Західного Бугу в районі міста Буськ і далі до Вісли. Якщо виведемо її назовні, куди подіти всю каналізаційну систему? Все налаштоване на прийом відходів цим колектором. У нас на порядку денному проблема, як зробити, аби очисні споруди працювали, щоби наші нечистоти не шкодили Бугу та Віслі. Поляки болісно переживають через воду, яку до них женемо. Якщо річку розкрити, вона не матиме дна. Треба робити штучне корито. Це буде грандіозна будова. Раніше по берегах росли осоки, берези, верболози. Це все існувало як єдина екосистема. Зараз її нереально створити.
Збільшення туристів не буде. Хто гуляє від пам'ятника Адаму Міцкевичу до Оперного театру, не думає, що під низом тече річка. Розкриваємо Полтву — лівий і правий берег звужаться. Людський потік значно зменшиться, про транспорт узагалі мовчу. Українських новаторів підтримали німецькі фонди. Усе виглядає за такою схемою. Наші кажуть: "У нас є такий проект". Німці тішаться, обіцяють його профінансувати. Наші хлопці та дівчата розкручують ту ідею. То повна маячня, але вона декілька років годує як українців, так і німців.
Краще ці гроші витратити на очистку каналізаційних магістралей, що збігаються в районі Полтви. Наприклад, раніше водою з Погулянки поїли ціле місто. Звідти йшов водогін. Чом би не відновити його? Також треба думати, як зробити, щоби природня вода у наших водотоках збереглася і наповнювала Полтву під землею. Вона має не тільки фекалії нести, але й розчиняти їх природньою водою. У Львові багато потічків підступають до урбанізованої території. Можна дати життя потоку Сороки, річечці Маруньці біля дріжджового заводу. Вони в давнину крутили сотні млинів, наповнювали ставочки, де була риба. У гірських селах вкладав би гроші у збереження потоків та будівлю місцевих очисних споруд. Щоби кожна громада мала два-три колодязі, вода з яких проходила б гравійно-піщані фільтри. Тоді ці зони стануть привабливими для туристів.
5 
1
Коментарі