— Наш клуб найпопулярніший у районі. Як дискотеки проводимо, з довколишніх сіл уся молодь з'їжджається. За вхід беремо 8 гривень. То не багато, а будинку культури хоч якась допомога, — каже завклубу 48-річна Романія Голдак із села Бортятин Мостиського району.
Населення в Бортятині — найбільше в районі — 1700 осіб. Одноповерхова будівля клубу розташована в центрі села. Поряд музей ім. Антонича.
— Прийшла сюди на роботу в 22 роки після культурологічного училища. Клуб ще був у більш-менш нормальному стані. Людей багато сходилося. А зараз будівля зістарілася, — каже Романія Голдак. — У людей появилися інші інтереси. У кожного вдома є телевізор, у декого ще й інтернет. Ні клубу, ні живого спілкування зараз нікому не нада. Щоби сільська рада виділила з бюджету гроші на клуб, треба, щоб вони були. Єдине, два роки тому під вибори нам трохи відремонтували кабінет. Побілили стіни, постелили лінолеум. Тішимося, що район виділив 30 тисяч гривень на костюми. Маємо ансамбль народний. Він у десятці найкращих в області. А костюмів своїх нема. Як на передачу "Фольк-мюзік" до Києва їздили, то позичали. На транспорт гроші випрошували в депутатів Бруника та братів Дубневичів. Напряму до них підходила, просила.
Каже, що без спонсорської допомоги сільський будинок культури не проіснує.
— Депутат Богдан Турчин із ремонтом клубу поміг. Підійшов раз до мене після концерту в районі і спитав, що нам треба. Я почала перелічувати. Він витягнув із внутрішньої кишені піджака 10 тисяч гривень. От пластикові вікна вставили торік восени. — Романія Василівна заводить до зали на 200 людей. Стільці підсунуті до стін по периметру. Стеля біля сцени покрита чорною цвіллю. Під ногами бетонне покриття. — До того мали дерев'яну підлогу, але вона швидко зігнивала. Тут сирість страшна. Міняти її раз у два-три роки невигідно. Мусили залити бетоном.
Офіційно у клубі працює одна людина — завідувач.
— Зарплата в мене 1300 гривень. Мало, але що вдієш. Наш музичний керівник узагалі працює на голому ентузіазмі. Головне, що ми приносимо радість людям. А на життя трохи в Польщі заробимо. Ми якраз у прикордонному районі.
12 березня о 15.00 в одній із кімнат клубу збирається місцевий співочий колектив "Дзвінка криниця". Романія Голдак, яка за сумісництвом є художнім керівником ансамблю, роздає аркуші з текстом пісні.
— У суботу мають приїхати з управління народної спадщини, — говорить. — Хочуть записати нам диск. У лютому були страшні морози, то ми не займалися. Тепер мало не щодня готуємося. Мусимо добре відшліфувати 15 пісень.
Не знімаючи курток, сім жінок і двоє чоловіків розсідаються на стільці півколом, починають співати. Музичний керівник 50-річний Ярослав Пацула грає на баяні.
— Збуди нас опівночі і скажи, що треба їхати виступати, усі встанемо, — сміється 55-річна Ярослава Котиляк. — Я до обіду обходжу господарку і жду, коли подзвонять із клубу, щоб ішла на репетицію. Співаю в колективі 20 років. Нам усі завидують, бо ми дружні. І бульбу разом ходимо викопувати, і в біді підтримуємо одне одного. От мій чоловік восени помер. Дівчата мене витягли з горя, а то далі ніж хата і цвинтар ноги моєї не було.
— Уважно співайте, інакше штрафуватиму, — робить зауваження музикант. — Зараз побіжите за шоколадкою.
— Знала би моя жінка, де я гроші трачу, — 63-річний Ярослав Сокіл виймає з кишені "Світоч". — І так нервується, що ж ми таке вже виспівуємо, що цілими днями в хаті мене не видно. Кажу їй: не пустиш — ланцюги порву, але піду співати. Хай уже побачить результат моєї праці, може, трохи заспокоїться. Торік ми організували фестиваль хліба в нашому селі, то наші жінки ще довго тихо сиділи.
1200
гривень — середня зарплата завідувача сільського клубу в області. Нараховують залежно від кількості населення в селі. В обов'язки завклубу входить проведення всіх календарних заходів року, днів села, дискотек, виставок декоративно-прикладної творчості. Обов'язкове також ведення гуртків за інтересами для дітей і дорослих та участь у всіх районних заходах.
3 
1
Коментарі
1