— Живемо, як на пороховій бочці. Колись усі підемо під землю, — каже 45-річна Людмила Фірташ. Стоїть уранці на зупинці в місті Соснівка, Сокальського району. На його околиці працює шахта "Надія", яка майже 50 років видобуває тут вугілля.
— Риють, риють, — хитає головою. — За лікарнею колись паслися корови. Після підкопів земля просіла, утворилося озеро на 3 метри глибини. Тепер там рибу ловимо і килими перемо. Тепер риють аж до центральної частини міста. Уже навіть нові будинки почали тріскати, під'їзди грузнуть у землю. У найгіршому стані доми на вулиці Львівській. Людей звідти мали виселяти, але шось їм полатали і так живуть.
Соснівка розташована за 13 км від Червонограда та за 25 км від райцентру. Населення — понад 12 тис. осіб.
Місцева лікарня має три поверхи. Розташована на краю міста.
— Тут було страшно, стелі обвалювалися. Дев'ята шахта нам за свій рахунок ремонт зробила, балкон спорудила, укріпила дах, стіни постягувала, — каже завідувач відділення терапії Олег Лис, 51 рік. — Цього року пішли тріщини по стелі. Керівники шахти про це знають. Поставили "маяки". Дещо ми вже самі відремонтували.
Біля будинку №27 на вул. Львівській на лавці сидять двоє пенсіонерок.
— Ідіть до моєї дочки в 9-ту квартиру, вона вам всьо розкаже, як ми тут бідуємо, — каже жінка в квітчастій хустині. Імені не називає. — Стіни тріскають, обсипаються. Уночі страшно заснути.
У під'їзді зустрічаю 51-річну Валентину Жук із квартири №5.
— Постійно чути тріскання, — каже. — Найстрашніше було 2001-го, коли біля нашого під'їзду утворилася вирва завглибшки, певно, 11 метрів. Одразу будинок на один бік осів. Стіни перекосилися. Тоді приїхав директор шахти. Виділив гроші, робочі підлампічили будинок. Вбили в землю палі, щоб тримали його, а стіни з одного боку стягнули залізними пластинами.
Стукає у двері квартири №4 на першому поверсі.
— У своїй я вже зробила ремонт, тріщин не видно, — пояснює. — От у сусіда в хату криси лізли через шпари завбільшки, як кулак.
Двері відчиняє 73-річний Василь Шалів. Заводить у невелику двокімнатну квартиру.
— Уже раз заклеїли, замазали, не видно було. Зиму простояло, дивіться, знову показалися діри, — тицяє пальцем на світлі шпалери у спальні.
— Ми вже 27 серпня виходили на протест до шахти "Надія". Керівництво до нас навіть не здумало вийти, — додає Валентина Жук. — Отак грошима підкуповують. Вікна, двері в під'їзді поставили. Але це не вихід. Будинок у будь-який час може піти під землю.
У мерії кажуть, що дозволу на гірничі роботи під містом шахті "Надія" не надавали.
— Не перший рік воюємо, — каже міський голова Євгенія Дуброва, 55 років. — Керівництво "Надії" нас запевняє, що роботи під містом не ведуться. Самі ж працівники говорять протилежне. Кажуть, що є вже заплановані лави на 600 тисяч тонн вугілля. Якщо його виберуть, центр міста осяде на 60-70 сантиметрів. Зруйнуються всі колектори. Ми звернулися до Генпрокуратури, Міністерство вугільної промисловості та Держгірпромнагляду. Якщо ніхто не втрутиться, через п'ять-сім років місто буде мертве.
Із керівництвом шахти зв'язатися не вдалося. Ніхто не відповідає на телефонні дзвінки.
Пустоти треба засипати ґрунтом
— Соснівка не єдине місто, яке потерпає через видобуток корисних копалин, — каже 61-річний Петро Волошин, завідувач кафедри екологічної та інженерної геології Львівського університету ім. Франка.
— У нашій області це села Бендюга, Межиріччя, Глухів, селище Сілець, місто Червоноград. Загалом біля тих населених пунктів розташовані 10 вугільних шахт. Там скрізь простежується просідання ґрунтових порід, є провали землі. А все через видобуток вугілля за застарілими технологіями, мабуть, іще XVII століття. Вибирають усе, залишаючи під верхнім шаром пустоти. У Польщі, наприклад, їх засипають ґрунтом. А нашим це не вигідно робити, бо дорого. Під самою Соснівкою, як і інших населених пунктах цього вугільного басейну, категорично не можна видобувати. Це буде екологічне лихо. Після осідання поверхні деформуються будинки. Там, де закладені вугільні пласти, підземні води розміщені на глибині приблизно 4 метри. Якщо земля осяде, все може затопити.
2 
1
Коментарі