65-річний Юрій Бушко із 35-річним сином Владиславом з Ужгорода на Закарпатті вирощують гриби в мішках із соломою. Перший урожай зібрали наприкінці весни.
Із Бушком-старшим їдемо на Перечинщину. У селі Зарічово в колишньому корівнику рік тому підприємці облаштували грибарій.
— Викупили корівник, — розповідає Владислав, — здерли штукатурку, підлогу. Усе заново забілили, продезінфікували, щоб знищити запах перегною. Вклали півмільйона гривень. Частину своїх грошей, частину — взяли в кредит. Про вирощування глив я вичитав у журналі "Бізнес". Розмовляв із підприємцями, казали, дуже вигідна справа.
У приміщенні — пахне грибами. На коридорі троє робітників чистять сіро-білі гливи і складають у пластмасові ящики. Юрій веде до цеху, де гриби тільки починають проростати у клейончатих мішках. Десятки прозорих лантухів висять на дротах. У цьому приміщенні вони пролежать три тижні, потім їх перенесуть до сусіднього цеху, де вже за тиждень дозріють.
— Щоб вирощувати гриби, потрібна суха солома, — пояснює Бушко-старший. — Ми її пропарюємо, обприскуємо водою, щоб рівень вологості був до 70 відсотків. Вводимо зерновий міцелій — насіння грибів — і запаковуємо в мішки. Через 21 день робимо в лантухах отвори й переносимо до сусіднього цеху. За тиждень збираємо врожай.
Потому поліетиленові мішки залишають для повторного врожаю, який з"являється через два тижні. Так можна зібрати 5–6 разів. Однак найсмачнішими гриби будуть тільки з двох перших урожаїв.
У приміщенні потрібно підтримувати сталий мікроклімат з температурою — до +17°С. Якщо вона більша на 1–2 градуси — гливи видовжують ніжки, а шапочки стають меншими.
На сході України таке підприємство збуває по 300–400 кілограмів грибів за один день
Підприємці уклали договори з ужгородськими супермаркетами "Дастор", "Вопак", "Сільпо", "Велика Кишеня", "Фуршет", "Барва". Збувають гливи по 10 грн за кіло. Магазини продають кілограм по 15—17 грн.
— Люди звикли до лісових грибів або шампіньйонів, — скаржиться Юрій. — Коли пропонуємо гливи, багато магазинів відмовляються брати. Однак грибами потрібно й уміти торгувати. От, я приходжу в магазин й дивлюся, де мої гливи. А подавець каже, та вони там унизу, під прилавком. Ну хіба так можна? — обурюється. — А в одному супермаркеті гливи виклали на поличку з сирами та йогуртами.
Вкладені в грибну справу кошти мають повернутися за два роки.
— Однак, судячи з темпів продаж, за два роки не окупляться, — вважає Бушко-молодший. — На сході України таке підприємство збуває по 300–400 кілограмів грибів за один день. Ми за минулий місяць продали всього 800 кіло. Проектна потужність дозволяє вирощувати до 100 тонн грибів на місяць, а реально збираємо тільки 15 тонн.
Гливи нагадують білі гриби, виводять з організму радіонукліди, шлаки та іншу нечисть. Містять небагато калорій, зате чимало білків, мінеральних речовин та вітамінів. Якщо у 100 г картоплі 328 мг калію, то в грибах його — 516 мг.
Селяни до грибів Бушків байдужі.
— Під час посту кілька людей купили кіло-два глив, — каже Владислав. — Та особливо не цікавляться. Звикли в ліс ходити по гриби.
Бушки ведуть перемовини зі львівськими підприємцями, які згодні купувати гриби для ресторанів та супермаркетів.
Із шапок глив готують "крученики"
— Наш люд вважає, що гриби можна хіба що посмажити або заправити сметаною, — каже ужгородець, який вирощує гливи, Юрій Бушко. — А скільки нових рецептів є. От ми вдома завжди готуємо голубці із глив. Пропускаємо через м"ясорубку зелений або червоний стручковий перець, відварену моркву, додаємо дрібно нарізаної цибулі, спецій. Усю цю суміш загортаємо в пропарені, як листки капусти, шапки глив й кладемо на деко. Заливаємо майонезом, посипаємо зеленню — на 25 хвилин у духовку, розігріту до 175 градусів. Смакота!
4 
35413
Коментарі
1