У день сесії до приміщення обласної ради на вулиці Винниченка у Львові поступово прибувають депутати. "Нашоукраїнець" Олесь Старовойт, 40 років, приїхав на таксі перед дев"ятою годиною.
— Я лише першу каденцію відбуваю, яка там службова машина, — киває він на таксі. Ледве встигає викурити ранкову цигарку, поспішаючи на засідання фракції. Старовойт у партії відповідає за ідеологію.
За кілька хвилин ряд припаркованих на Винниченка авто щільнішає. Зупиняється сріблястий "Фольксваґен-Пассат" рухівця Леоніда Мельника, 47 років. Депутат одягає темно-сірий піджак і простує до зали. Леонід Мельник працює на ВАТ "Львівобленерго", більшість акцій якого належить компанії російського бізнесмена Костянтина Григоришина.
— Як подолати бідність? — перепитує Мельник. — Передусім треба чесних людей до влади привести. А те, що в обласній раді більшість заможні депутати, то це не недолік. Я не хотів би, щоби підприємців чи директорів зараховували до тих, хто займається "дерибаном". Це мудрі люди.
Вискнули гальма потужного джипа. З нього з"являється президент асоціації підприємств "М 99" Богдан Турчин, 47 років. Турчин розправляє плечі, кидає оком на навколишніх. Зиркає на облрадівський балкон із прапорами. У минулому скликанні Турчин входив до фракції "есдеків" "Соціальна справедливість". Кажуть, донедавна йому на кордоні в Мостиськах віддавали честь. Тепер він представляє промисловців і підприємців.
У руці — золотистий мобільний
— Чим більше багатих людей, тим краще, — неохоче відказує без емоцій. — Вони дадуть роботу біднішим — і всі будуть жити. І то буде правильно.
Богдан Турчин стрясає правицею з якимсь документом і йде через фойє.
У джипі прибуває "бютівець" Петро Малех, 59 років. Статки президента ЗАТ "Львів-Петроль" пов"язують із однією з найбільших мереж АЗС у Львівській області (близько 30 заправок).
— Як депутат обласної ради, як бізнесмен, як почесний консул Федеративної Республіки Бразилія, — сипле усмішками він, — я кажу вам, що обласна рада надзвичайно фахова, — депутат у бездоганному чорному костюмі крутить у руці золотистий мобільний. — Буде досягнуто все, що було намічено.
У сріблястій "Тойоті-Ландкрузер" під"їжджає "бютівець" Євген Буба, 48 років. Зачиняє двері, виймає мобільний, після короткої розмови рушає широким кроком. Його мале підприємство "Руно" випікає хліб.
— Позитив, що підприємці стали депутатами. Ці знають, як робити роботу, і вони зроблять для людей, — каже він, не уточнивши, що саме треба робити.
60-річний директор чи не найбільшого у Львові "Краківського ринку" Володимир Кожан приїхав на дуже високому джипі. На хвилину спиняє крок, уважно слухає запитання.
— Ні! Бідність — як ракова пухлина, тягнеться споконвіку, і ми нині не здатні повністю подолати її. Раніше кожен район мав свого висуванця, а тепер цього немає. У районах не знають свого депутата, — каже він про вибори за партійними списками. — Це є некоректно до населення, якесь відсторонення від нього. Оця каста, оця корупція виросте ще вище.
59-річний нардеп-"нашоукраїнець" Степан Давимука приїхав на сесію з Києва. Він десять років керував відділенням Фонду держмайна на Львівщині. Майже все ліквідне майно в області було приватизовано за Давимуки.
— Нам потрібно думати про бідне село, впроваджувати аграрний бізнес, сучасний, а не той, що був раніше, коли вся ідея полягала у вибиванні грошей із держави, — додає Степан Давимука.
— Та працювати треба, — каже 38-річний гендиректор ВАТ "Троттола", яке шиє легкий жіночий одяг під брендом "Сенсус", Ярослав Рущишин. — Знедоленими можуть бути тільки неповносправні, пенсіонери, можливо, студенти, бо треба науку трохи підтримати. Інші — здорові, молоді й без роботи — геть з дивана від телевізора, працювати.
5 
1
Коментарі