"На своїй землі побудувався, своїми руками цеглу клав. А тепер бери й розбирай хату?" — говорить 63-річний Леон Федорак із села Ясень Рожнятівського району на Івано-Франківщині.
Його будинок розташований за 350 м від місця, де закопана газова труба. Богородчанське управління магістральних газопроводів подало на селянина до суду. Вимагають, аби відселився. Таку проблему мають іще 79 сімей у селі.
Від райцентру до Ясеня 20 км. Це найбільше село в районі. Тут є дитячий санаторій-профілакторій, де лікують алергію та легеневі хвороби.
Газопроводом "Союз" постачають газ до Європи. Богородчанське управління проклало його в Ясені наприкінці 1970-х, майже через центр села. Згоди жителів не питали. Торік почали газифікувати двори. Тепер примушують відселятися тих, хто живе ближче як за 350 м від труби.
— Чув, і то з достовірних джерел, що той газопровід мали тягти по горах, тудаво, — показує на ліс Леон Дмитрович. — Але труби вкрали і шлях скоротили. То газовики норми порушили, а не селяни! Місцеві тут жили ще до їхньої труби. Я свою хату, правда, почав ставити уже у 1980-х. Але в сільраді дозвіл на будівництво дали, земля приватизована. У моїй хаті три сім"ї живуть, де тепер маємо сі діти?
У Ясені через позови газоуправління паніка. Обговорюють можливе відселення.
Біля дороги на селище Бабське у вівторок зранку розмовляють троє жінок.
— Мені сказали ще в 1970-х забрати хату звідси, бо тут небезпечна зона. То я забрала. Приїхало три трактори, зацепили на троси дерев"яний будинок і поторочили туди через дорогу. А мені всього 2 метри не стало, аби можна було жити. Тепер на тім місці вже сі побудували єнчі (інші. — "ГПУ"), — каже Марія Гавич, 65 років. Показує на велику муровану хату. Її дерев"яний будинок — через дорогу.
Немає вільної землі навіть під кладовище
— Таких вон 80 хат кругом. Газовики кажуть, всьо має йти під знос. Бо як труба рване, купа людей постраждає. А де вони сі тепер дінут? Землі під забудову в сільраді не дают, — відказує 52-річна Юстина Галитій.
Хата Романа Петриляка за 280 м від газової труби. Він теж судиться з управлінням газопроводів. Його син 61-річний Василь Петриляк живе поряд. До нього претензій немає.
— То нонсенс якийсь. Як так вийшло, що тато в небезпечній зоні, а сусідка і я вже ні? Тато в мене ветеран війни. Шість років тому ми побудували йому оцю триповерхову хату. І одразу почалися наїзди: зносіт і зносіт, бо охоронна зона, — розказує Василь Петриляк. — Тато з того всього в лікарню попав. Каже, якщо не вмер на війні, то най го судєт, у тюрмі вмре, але з хати сі ніде не діне.
Люди бідкаються, що в селі немає вільної землі навіть під кладовище. Торік виділили територію, яка близько від газової труби. Місце освятили, проте газоуправління заборонило ховати там.
— Старий цвинтар недалеко річки, там нема вже місця. Як була повінь, чотири могили розмило. Священик ходив, збирав кісточки і переховував, — каже дружина Василя Петриляка 55-річна Марія.
У Богородчанському управлінні газопроводів ситуації не коментують. Чекають рішення суду.
— Відселити людей із приватизованих будинків можуть лише у тому випадку, коли запропонують певні умови. Або збудують нове житло для всіх цих мешканців, або дадуть грошову компенсацію, — говорить адвокат із Івано-Франківська Юрій Бойчук, 47 років. – Протягувати газопровід через село, поміж будинки — грубе порушення. На це також суд мав би звернути увагу.
3 
1
Коментарі