неділя, 10 червня 2018 09:05

Лист прем'єру

– Катюша, будет минутка – помоги мне, – каже хазяйка квартири, в якій орендую кімнату.

80-річна Надія Іванівна родом із міста Карпінськ Свердловської області Росії. Працювала вчителькою математики два роки після інституту. В 25 переїхала в Київ до сестри. Тут вийшла заміж, отримала квартиру, народила дочку й розлучилася. До пенсії вчителювала.

– Хочу письмо отправить премьер-министру Гройсману. Уже написала, только вот на русском. Переведи, пожалуйста.

– Та це ж негарно чужі листи читати, – віджартовуюсь. – Може, у вас там щось особисте.

– Почти угадала. Я же не просто так, а в ответ. В ящике его письмо нашла. В нем рассказывает, сколько для пенсионеров сделать собирается. Хороший человек, почему не поблагодарить, – говорить Надія Іванівна.

Читаю лист: "Хочу поблагодарить Вас за заботу. Жду, когда реформы заработают. А то из мяса на свою пенсию только жопку от курицы и могу купить. Не самая вкусная, знаете ли, штука. Вся надежда на Вас, дорогой Владимир Борисович".

А ще – скарги на політиків, що чубляться і нічого не роблять. Окремо відзначила запійного фрезерувальника, який уночі з ножем ганяє дружину. Загалом три сторінки.

– Думаєте він щось змінить? – запитую хазяйку, поки перекладаю.

– Думаю, да. Один раз в жизни во власти разочаровалась. Было мне 8 лет. Шел 1946-й год. Только-только после войны дышать начали. Я в школу пошла. Однажды возвращаюсь, а у нас мужчины какие-то весь дом вверх дном переворачивают. В форме – власти, значит. Унесли два мешка картошки, рубанок и швейную машинку. Сказали: "На государственные нужды". У нас-то и брать больше нечего было. Рубанок был не нужен – отец с войны не вернулся. Картошка – дело наживное. А вот машинка была кормилицей. Нас у мамы шестеро было. Только за счет ее шитья и жили. Плакала тогда, на чем свет стоит. Решила: Сталину напишу. Он нас в беде не оставит, – Надія Іванівна розмочує хліб для голуба, що прилітає щоранку на її підвіконня.

– Написали?

– Да, и отправила. "Красная площадь, дом 1", – вывела и на почту отнесла. Только он не ответил. Ту зиму не вся семья пережила. Валера и Сережа, братья мои младшие, заболели и умерли. Я совсем духом упала. А весной у нас по улице начали яму рыть, длинную такую. Оказалось – водопровод. Поняла, что не зря мы стране помогли. Вот и она нам помогает

Зараз ви читаєте новину «Лист прем'єру». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути