Між жителями сходу та заходу України спільне те, що вони живуть в одній країні, зі спільними традиціями та символами. З історією, мовою, політичними поглядами уже складніше. Причина в тому, що країна у таких кордонах, як зараз утворилася в 1954 році. Тому жителі частин, які були відірвані не десятиліттями, а навіть століттями мають свою історію, долю, способи життя та виживання. Великі частини України нещодавно входили у різні країни. При Радянському Союзі ми стали в тих кордонах, у яких існуємо зараз. Це те перше спільне у новітній історії, що ми створили.
В одному з опитувань ми задали питання: "Чого більше – спільного чи відмінного між росіянами та українцями?". Більше 60% жителів України сказали, що більше спільного. Та коли ми це ж питання поставили стосовно жителів західної та східної України, то менше половини сказали, що ми маємо більше спільного. Ось такі парадоксальні відповіді демонструють рівень складності спільного життя.
Нам потрібно навчитися розуміти, що ні у кого немає права на історичну істину. Ми просто повинні навчитися жити спільно і сприймати один одного такими, якими ми є. Я вважаю, що це має стати якоюсь національною ідеєю. Ми різні, але у цій різності і є цікавість життя. І у цьому випадку буде цікаво розуміти у чому наші відмінності, тоді ми будемо шукати не лише точки розриву, але й точки дотику.
Чим кращим буде економічний стан нашої країни, тим менше приводів буде для того, щоб виясняти жителі якої частини України кращі, а якої гірші. Чим вищим буде рівень благополуччя українців, тим комфортніше нам усім буде жити у цій країні.
Ключовим фактором об'єднання нації є національна солідарність. У нас рівень конфлікту в середині країни, рівень недовіри зашкалює. Також у нас дуже високий рівень соціального песимізму. На цьому фоні дуже складно побудувати щось спільне, особливо в період політичної активності, коли ми намагаємося показати хто кращий, яка територія претендує на політичну та історичну істину.
Європейський Союз утворився тоді, коли ще жило дуже багато людей, які воювали один з одним: німці, французи, англійці. Це теж може бути прикладом для нас, адже люди з різними мовами, різними структурами навчилися жити в одній Європі, де не існує формальних кордонів.
Євген КОПАТЬКО, керівник соціологічної групи "Research & Branding"
3 
79692
Коментарі
33