Під час зимових свят вони вирушили у велосипедну подорож країнами Південно-Східної Азії. Проїхавши півднем Китаю, 6 січня хлопці перетнули кордон з Лаосом. Загалом подорож тривала два тижні.
Пропонуємо дослівний короткий звіт-щоденник Богдана і Олександра про свою мандрівку.
6 січня
Перетин кордону зайняв десь півтори години, заповнили декілька форм, заплатили 32 долари, хоча офіційно написана вартість 30 доларів. Додаткових 2 долари вони беруть за роботу. Це відповідь працівника візового офісу. Так смішно на кордоні вимагати хабара у 2 долари. Нам дали візу на 30 днів.
Прокинувся, відчуваю дискомфорт у горлі. В Лаосі вночі дуже холодно, сонце сідає досить рано (18:30), і на вулиці стає дуже холодно. Тому зранку встати з ліжка дуже складно, воно таке тепле! Холод – це коли робиш подих і бачиш свій пар, коли в зубах тримаєш комыр від куртки, щоб не дуло в шию. 20 хвилин інтенсивного руху м'язів, і ти вже забув про холод. Залишається твій товариш – туман. Так потихеньку ми здолали свої перші 10 кілометрів.
У 13 кілометрах від містечка Muang Xai, побачили дорожній знак водопаду.
Все змінюється дуже швидко. Щойно були величезні гори, а тепер довкола рисові поля.
Вирішили заїхати на старий міст, він зроблений із дерева, дуже багато скутерів, велосипедів. Вперше бачу таку конструкцію.
Підйом у гору, якісь прикольні дерева, ніколи таких не бачив.
Чудовий ранок починається з приємної зустрічі. Я познайомився з лаоською сім'єю, вони пригостили мене кавою і смачним хлібом. Приїхали сюди на сімейне свято, зараз живуть у столиці Лаосу. Тільки уявіть: окрім того, що вони працюють на високих посадах у міністерстві освіти і спорту Лаосу, також навчаються в університеті Таїланду. Посміхаючись, кажуть: "ми спершу дали освіту дітям, а тепер настав наш час". Їх син закінчив навчання в Америці і продовжує навчання в Австралії.
Поснідали, треба спробувати упірнути у гаряче джерело. Так класно, людей не було, я пішов ліг в природно зроблену ванну, лежу відпочиваю, вода тепла, так не хочеться нікуди йти.
Місцеві діти відразу підбігають до нас, їм дуже цікаві наші велосипеди, а я тим часом оглядаюсь довкола і розумію, наскільки тут інакше влаштоване життя, такий колорит і контраст.
У Лаосі всі школяри одягнені у шкільну форму.
Приїхали в столицю Лаосу. Сюди вкладають гроші, урбанізація міста йде повним ходом.
Я два роки планував подорож до Лаосу. Мій товариш Пхон Фон кожні канікули привозив подарунки для мене, лаоську каву, пиво. Розповідав про свою країну, запрошував на лаоські свята у Китаї. Ось перші слова які я чую від нього: "Welcome to Laos".
Приїхали подивитись найстаріший храм Лаосу. Друзі кажуть: "ви повинні зробити фотографію, кожний, хто приїхав до Лаосу, має сфотографуватися на фоні цього храму". Декілька разів він був знищений ворогами – Таїландом та В'єтнамом.
Після обіду ми приїхали в парк у 20 кілометрах від В'єтьяну, біля кордону з Таїландом. Комбінація індуїзму і буддизму.
Наші друзі везуть нас до кордону Лаосу, купують каву, ми спілкуємося, дуже дякуємо за чудовий прийом. Вони просять нас залишитись ще на один день. Ми прийняли рішення, нам треба продовжувати рух! Залишатися готовими до всього нового! Вперед! Push Yourself!
1 
79692
Коментарі