Там, де праця коштує копійки, суспільство ніколи не буде багатим. Про це Gazeta.ua розповіла директор соціальних програм Центру Разумкова Людмила Шангіна, 62 роки.
Україна увійшла до п'ятірки країн із найбіднішими громадянами згідно "Звіту про світове багатство 2012 року" німецької страхової компанія "Альянс". Україна знаходиться на 49-ому місці у рейтингу, серед 52-ох країн, чий ВВП разом становить 90% світового. Сьогодні година роботи в країнах Європи коштує в середньому 244 гривні. Це у 16 разів вище, ніж заробляє український працівник.
Чому Україна пасе задніх у рейтингу?
У нас неадекватна ціна праці. Одиниці збільшують статки. В Україні відбувається поляризація суспільства за майновою ознакою. Маємо купу мільярдерів, пару-трійку тисяч мільйонерів і всіх інших — рівною мірою бідних. У всьому світі праця повинна оплачується на рівні з іншими факторами виробництва. У нас прийнято за газ платити, а за працю не обов'язково. Заборгованість за комунальні послуги перевищили мільярд доларів, а мінімальна заробітна плата українця вже навіть не смішна. До влади в Україні прийшли багатії, які отримали статки не своєю працею. Вони не розуміють, що таке заробляти, вміють тільки "піднімати". Не зацікавлені платити своїм найманим працівникам адекватні гроші. Сьогодні зарплата у структурі доходів населення має таку ж частку, як і соціальні виплати. Приблизно 43 на 43 відсотки. Їх "держава мільярдерів" роздає зі свого плеча.
Прірва між багатими і бідними зростає чи зменшується?
З кожним роком вона поглиблюється. У 2008-ому криза вдарила по найбіднішим. У цей час статки мільярдерів збільшувалися. Не може збідніти той, хто отримав державні підприємства за копійки. Багатіють і виводять з України кошти. У них нема мети зробити українців злиденнішими. Мільярдери встановили такі правила гри, що тепер один одного бояться. За 20 років із країни пішло стільки коштів, яких би вистачило на 4 державних бюджети. Українці кожен 5-ий рік працювали винятково на офшори. Туди втікають щороку мільярди доларів. Мізерні кошти повертаються, як інвестиція. Тому у першій трійці інвесторів України - "велика" держава Кіпр. Країна звільняє від податків доходи компаній. Тому українські мільярдери реєструють там свої фірми-посередники. Це називається красти. Роблять це ті, хто має доступ до бюджету, можливості вивести свої капітали з країни. Не хочуть сплачувати високі податки в Україні, збільшувати працівникам зарплату.
Доходи громадян в Росії вищі, ніж у нас.
В Україні середня зарплата втричі нижча, ніж у північного сусіди. У них диспропорція гірша по країні. У Москві чи Петербурзі вона удвічі більша. Після розпаду СРСР Польща, Україна і Росія були на одному рівні розвитку. Вважалося, що першою із усіх постсоціалістичних країн до Європейського Союзу повинна вступити Україна. Життєвий рівень і передумови для розвитку економіки, становлення правової й демократичної держави в нас були найвищі. Сьогодні ще з Росією можна, а от із Польщею нема чого нас навіть порівнювати.
Українці збідніли за останні роки?
На початку 1990-х в Україні відбувалося щось страшне. Обвал життєвого рівня, гіперінфляція. У людей раптом за одну ніч щезли заощадження. Це змінити міг Кучма, який мав нормальну команду і хорошу програму. У вересні 1994-го він виголосив доповідь "Шляхом радикальних економічних реформ". Документ можна сьогодні взяти і втілювати все, що там написано. Тоді нічого з того не зробили, хоча мали можливість. Тепер із кожним днем все тяжче. За Кучми була створена корумпована система влади. Президент тримав її у рівновазі, розводив конкуруючі групи, не давав якійсь із них фінансово чи промислово лідирувати. Сьогодні система зміцніла, тримається на всепоглинальній корупції, яка досягла політики. Якщо корупцію різко знищити — держава розвалиться. Україна винятково тримається на цих корупційних зв'язках. У Росії силові структури під проводом Путіна поставили під контроль криміналітет, в Україні криміналітет — силові структури. Починати змінювати це сьогодні тяжко, а завтра може бути пізно.
Торік за межею бідності було 15,2 відсотки українців, тоді як у 2010-ому їх було більше — 18,5. Ситуація в Україні покращилася?
Добробут людей не активний. Загалом Україна почала виходити з дуже затяжної трансформаційної кризи 1990-х. Це почалося 1999-го, коли падіння економіки припинилося. Соціологічні дослідження показують, що зараз краще живеться у порівнянні з початком 2000-х. Ситуація знову погіршилася під час кризи 2008-го. Зараз дещо-дещо приходимо до того рівня, який був до неї. Однак ВВП України не досяг рівня 1990 року. Менше людей за межею бідності за рахунок того, що було зроблено до кризи. Милостині від держави люди отримують набагато більше, особливо перед виборами. Цьогоріч перерахували пенсії певним категоріям. Цим не повинна зловживати держава. Економіка стоїть на заробітній платі.
Чому зарплати не ростуть?
Нам розповідають, що робітники повинні підвищувати продуктивність праці. Та вона має пропорційно зростати до збільшення зарплатні. Необхідно технічно і технологічно переозброїти все українське виробництво. Олігархи в цьому не зацікавлені. Вони можуть платити працівникам копійки, люди ж виконуватимуть свою роботу. Нещодавно жалівся один директор металургійного заводу, що досі не відновився попит на продукцію чорної металургії, тому він змушений був зупинити 6 мартенівських пічок. У нас вони ще є. Комп'ютери, які стоять у всіх керівників не допомагають модернізувати виробництво. Якщо хтось збирається оформлювати пенсію, раджу за три роки починати цю справу. Запровадження комп'ютерних технологій якимось чином не знизило бюрократичної тяганини. Нещодавно була у паспортному столі, з великим інтересом обдивлялася, як його працівниця працювала за друкарською машинкою. Це не треба уявляти, ми тут живемо.
Як це змінити?
Ми даємо можливість чиновникам красти все, що колись добре лежало в Україні. Дуже багата країна з дуже бідним і надто терплячим суспільством. Ми обираємо владу і підтримуємо її. Українці не активні, один одному не вірять. Читала нещодавно статтю про кандидата у депутати у столиці. Громадський активіст протидіє незаконній забудові у Києві. Половина команди від нього відвернулася, а інша — підозрює, що він займався добрим ділом задля політики. З України хто може втікає за кордон працювати. 50% молоді, від старшокласників до випускників вузів, мріють виїхати на Захід замість того, щоби змусити владу робити те, що повинна. Не було у світі влади, яка з доброго дива піклувалася про народ, а не про себе.
Частина громадян вважає, що нічого не зміниться, не має значення за кого голосувати. З іншого боку зростає злочинність. Це реакція на невиправдані очікування. Потрібен час, щоби суспільство оговталося і організувалося у мирний спротив. Виходити не на маленькі майданчики, чорнобильців, афганців чи підприємців. Треба організувати один спільний. За всю незалежність у нас не було жодного всеукраїнського страйку. Це звичайна форма найманого працівника відстоювати свої права. Зараз українці розбираються, хто "східняк", а де "західняк". Хто якою мовою розмовляє, куди до церкви ходить. До 1998-го були у нас професійні національно-свідомі і великоросіяни. Їх було небагато, на суспільний настрій особливого впливу не мали. Згодом їхні суперечки взяли на озброєння політтехнологи, щоби суспільство мало чим зайнятися, ділилося за будь-якою ознакою. Одних нацьковують на інших. Ми ведемося на це, гриземо один одному горлянки, коли потрібно об'єднатися. Вимагати від держави виконувати Конституцію. Поки цього не робимо, з кожним днем втрачаємо можливість щось змінити. Корумпована система костеніє.
1 
79692
Коментарі
29