До першої десятки найслабших держав (у рейтингу вони зайняли місця з 1-го по 10-те) увійшли: Сомалі, Афганістан, Конго, Ірак, Бурунді, Судан, Центральноафриканська Республіка, Зімбабве, Ліберія і Кот Д"Івуар (Берег Слонової Кості).
З країн колишнього СРСР якнайгірша ситуація склалась у Туркменістані та Узбекистані, що посіли, відповідно, 35-і і 36-і місця. Таджикистан опинився на 42-ій позиції, Киргизія – на 73-й, Азербайджан – на 80-ій, Білорусія – на 81-ій, Молдавія - на 88-й, Казахстан – на 89-й, Грузія – на 90-й, Вірменія – на 105-й, Україна – на 107-й, Латвія – на 136-й, Литва – на 138-й.
Для порівняння, Пакистан посів 33-тє місце, Східний Тимор – 43-тє, Кенія – на 50-те, Алжир –57-ме, Сірія – 59- те, Куба – 62-ге, Іран – 66-ме, Індія – 67-ме, Китай – 74- те, В"єтнам – 83- тє, Лівія – 86- те, Туреччина – 98-ме, Ліван – 93-тє, Сербія – 108-ме, Аргентина – 115- те, Польща – 135- те. Рейтинг замкнули (тобто ці країни є найбільш стійкими) – Словаччина, Угорщина та Чилі.
У цілому, автори рейтингу рознесли держави за п"ятьма основними категоріями:
– "збанкрутілі держав" – наприклад, Афганістан, Сомалі і Конго;
– "критично слабкі держави" – Ірак, Північна Корея, низка країн Центральної Африки;
– "слабкі держави" – Туркменістан, Узбекистан і Таджикистан, разом з Пакистаном, Венесуелою, Камбоджею, Лаосом, Мозамбіком тощо;
– "держави, що вимагають уваги", – Росія, Білорусія, Киргизія і Азербайджан, разом з Китаєм, Індією, Індонезією, Намібією, Єгиптом, Колумбією тощо;
– "потужні й стійкі держави" – Молдавія, Казахстан, Грузія, Вірменія, Україна, Латвія і Литва.
Як відзначає видання, при оцінці ситуації в економіці враховувалися такі показники, як темпи зростання національних економік, частка валового внутрішнього продукту на душу населення, темпи інфляції, розрив у доходах між багатими і бідними та якість державного управління.
При оцінках політичної ситуації – ефективність роботи влади, рівень верховенства закону, відкритість і підзвітність влади, рівень контролю за корупцією та рівень особистої свободи.
При оцінках сфери безпеки, відповідно, рівень політичної стабільності, наявність чи відсутність внутрішніх конфліктів, частота й інтенсивність порушень прав людини та інші чинники.
Соціальна сфера аналізувалася на основі таких показників, як рівень дитячої смертності, доступність освіти, очікувана тривалість життя, доступ населення до водопроводу і каналізації тощо. Ці показники вибиралися зі спеціалізованих звітів різних структур ООН і відомих дослідницьких організацій, повідомляє NEWSru.com.
3 
1
Коментарі