Минулого року у 21-річного Михайла Кмиця зі Львівщини діагностували хронічну ниркову недостатність. Потрібна пересадка нирки і печінки. У Білорусі лікарі згодилися зробити операцію за $165 тис. Родина таких коштів не має, тому просить про допомогу.

"Дитина мала болі в животі. Ми пішли в лікарню. Нам сказали, що в нирках камінці. Дізналися це в 6 років. Ніхто не пояснив, чому в такому ранньому віці виявилася хвороба. Скільки аналізів не здавали, лікарі нічого не могли пояснити. У 12 років великі камінці почали йти і заблокували сечоводи. Мусили дробити їх. Потім часто їздили в Трускавець, пили лікувальну воду", - розповідає матір Михайла Наталія Кмиць, 43 роки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Незряча Вікторія Булат потребує термінового шунтування головного мозку

25 березня у Львові у Михайла виявили, що нирки не працюють. Потрібен був гемодіаліз. Вже майже рік хлопець проходить цю процедуру 3 рази на тиждень по 4 години. Після діалізу у Михайла часто болить голова.

"Нас підключили до апарату. Сказали, нирки потрібно міняти або бути на постійному діалізі. Не хотіли, щоб у 20 років син був прикований до апарату, - продовжує Наталія. - Ми відправляли аналізи у Німеччину. Там підтвердили, що потрібно міняти нирку і печінку. Я, чоловік і брат Михайла не підходимо як донори. Це генетичне захворювання".

Білоруська клініка, в якій обстежувався Михайло, одночасну пересадну нирки і печінки від трупного донора ще не робили. Але запевняють, що імовірність приживання становить 93%. У Європі та Америці подібна операція коштуватиме дорожче.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дмитро Поковба має рідкісну хворобу – потрібна допомога

"Перше обстеження коштувало нам 7 тисяч доларів. Друге - 5 800. За те, що поставили у чергу на донора - 700 доларів. За аналізи, які дивилися у Німеччині ми заплатили 2,5 тисячі євро. Вже витратили велику суму. Кожного разу, як їздимо у Львів на діаліз, оплачуємо дорогу самостійно, - пояснює Наталія Кмиць. - На догляд за Михайлом я отримую 26 грн на день. Це ж смішно. Син має 1-у групу інвалідності. За це отримує невелику пенсію.

Михайло вчився в Тернополі на програміста. Як війна на Донбасі почалася, Михайло пішов на військову кафедру. Сказав: "Піду захищати Україну". Вступив на військову кафедру. Провчився 2 роки. У червні мав присягу приймати. А в березні стало йому зле. Його відрахували, так як фізичну підготовку він би ніяк не здав.

Зараз Михайло нічим практично не займається. Через день їздить на діаліз. На роботу його офіційно ніхто не візьме з інвалідністю. Але він не показує, що йому щось болить. Він веселий, енергійний. До нього приходять друзі. Тримається".

×