З нагоди Міжнародного дня інвалідів у Львівській загальноосвітній спеціальній школі №100 для незрячих дітей відбувся танцювальний вечір "Потанцюй наосліп". Діти з вадами зору та навіть повністю незрячі продемонстрували як вони .... танцювати сальсу та латиноамериканські танці. Цього їх вчили хореографи впродовж майже місяця в рамках благодійного проекту студентів Інституту Громадського Лідерства "Відпочивай із закритими очима".
Метою проекту була організація дозвілля незрячих учнів спецшколи № 100. Загалом було залучено 20 дітей із спецшколи №100 віком від 12 до 17 років. Впродовж вересня-листопада для учнів старших класів були проведені майстер-класи з сальси, а також майстер-класи з основ оздоровчого масажу.
За словами організаторів, захід має стерти кордони між здоровими людьми і людьми з вадами зору, а також адаптувати їх до громадськості і суспільства, впустити у їхнє коло здорових людей.
– Цим проектом ми хотіли показати, що незрячі діти вони такі ж самі як і ми. Що між нами немає ніяких кордонів і меж. Інколи їх не потрібно і жаліти, бо те що вони не бачать це ще не означає що вони в чомусь обмежені. Це дуже цікаві, позитивні люди. Саме через дозвілля і організацію відпочинку ми хочемо краще організувати їхній внутрішній світ і більш адаптувати до суспільства. Біля дитина в школі є вихователь і люди, які постійно з ними, але немає зовні інших людей, які могли б з ними поспілкуватись, сказати свою думку, бачення на цей світ,- каже координатор проекту Катерина Сеньків.
Натхненником проекту виступила вихованка цієї школи Ольга Ковальчук, яка також вклала в нього велику лепту.
– Вона дала ідею і натхнення цього проекту. Я взялася, тому що вона попросила. Але для цього не знайшлося жодного відпочинкового чи літнього табору, який би залучав незрячих дітей до якоїсь активності, організації дозвілля та відпочинку. Такого просто не було. Тому ми поставили за основну мету самим організувати відпочинок для цих дітей, - розповідає координатор проекту.
Щодо танців, то учні дуже відповідально поставилися до занять із сальси і тепер, незважаючи на відсутність зору, танцювали не гірше за зрячих людей.
– Ми навчили їх паро основних фігур та вправ для внутрішнього задоволення. Спершу діти були не впевнені, але напевно далася взнаки цікавість дітей до танців. Адже до них в школу прийшли з якоюсь новою ідеєю, де до того часу в них були лише уроки, книги, заняття з вокалу..., - каже Катерина Сеньків.
За словами координатора проекту, організаторам і хореографам спершу важко було лише адаптуватись до навчання незрячих.
– Я почала зі слів і простих рухів. Вони дуже гарно все сприймають на слух. Ти детально розповідаєш як технічно має відбуватися крок і вони його виконують. Потім розказуєш як це має бути емоційно і вони легко сприймають і йдуть. В них просто палало, горіло бажання навчитися. От хлопчик Іван спочатку казав — "мені мабуть не виходить поворот. Ну Кать, ну скажи?". Кажу — ну трішки не так, давай трішки рівніше. От в нього такий був азарт що він буде танцювати. От тільки закінчився сьогоднішній вечір до мене підійшла дівчинка Софійка каже Дякую, дійсьно гарно вийшло, скажи? Вони в захопленні, бо хочуть танцю і свята, - переконана Катерина.
Окрім танців, в рамках проекту для дітей відбувалися відпочинкові зустрічі з волонтерами Школи Християнського Аніматора. Також діти мали можливість пізнати Львів через дотик та звуки міста під час екскурсії "Вулицями Середньовічного Львова".
– Для дітей було цікаво просто саме спілкування навіть через танець чи гру. І вони багато чого почерпнули, змінили думку про життя і світ. Також дуже цікава була екскурсія це з гідом Андрієм Кусієм. Споачтку ми думали - яка може бути екскурсія для незрячих дітей? Але екскурсовод дуже гарно зробив акцент саме не звуках і на дотиках. Багато розказував про звуки нашого міста, про унікальні пам'ятки і по завершенні було кафе "Дім легенд", де можна було почути звуки як хропе мер, як їде трамвай... Вони були просто в захопленні, тому що вони кудись вийшли, - розказує дівчина.
Весь проект реалізовувався на громадських засадах. Його планують продовжити з лютого, оскільки незабаром розпочинаються свята і діти ще зайняті навчанням.
– Я відчувала задоволення, отримувала від них багато позитиву, щирості і відвертості в їхніх словах. Напевно це найбільше що мене зацікавило продовжувати реалізовувати з ними цей проект, - ділиться враженнями Катерина Сеньків.
Валерій Шмаков
8 
79692
Коментарі