На сьогодні у сільській місцевості проживає майже третина українців. Саме вони виробляють більше половини продукції, яку щодня споживають жителі міст. Проте отримати достойну оплату за свою працю може не кожен селянин. Тому, щоб докорінно змінити цю ситуацію, держава взялася налагоджувати мережу сільгоспкооперативів. Саме на таку форму господарювання покладають велику надію як чиновники, так і самі селяни. Про те, в якому стані сьогодні перебуває система сільгоспкооперації в Україні, які переваги вона дасть селянам та які перешкоди наразі існують для її розвитку, розповів голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України Іван Томич.
? Іване Федоровичу, Ви завжди відстоюєте думку, що майбутнє українського села – за кооперацією. А що виграють прості одноосібники від того, що об'єднаються в кооперативи?
? Тільки через кооперативи селяни можуть захищати себе від диктату монополістів і посередників. Окрім цього, вони зможуть покращувати свій сімейний бюджет і долати проблеми бідності.
Успішні приклади кооперативів, навіть у сьогоднішніх умовах, є. Наприклад, молочарські кооперативи, які закуповують у своїх членів молоко за ціною 3,50-3,80 гривні за літр і реалізують його по 6 гривень. Таким чином, закупівельна ціна вища більш ніж у півтора рази від тієї, що пропонують посередники. А це 2,20 гривні за літр. А реалізаційна ціна на 30% вища, залежно від продажу в торговельних точках і супермаркетах. За нашими розрахунками, селяни щорічно могли б отримувати додаткові прибутки лише на молоці в розмірі 10-11 мільярдів гривень.
Такі ж приклади є і щодо картоплі. Наприклад, восени в регіонах, які спеціалізуються на виробництві картоплі, – Рівненщина, Житомирщина, Волинь, ? перекупники закуповували у селян картоплю по 50 копійок. Ця картопля в реалізації сьогодні коштує близько 3 гривень. Якщо б були організовані кооперативи, в яких можна було розфасувати та зберегти, то закупівельна ціна становила б 1,00-1,10 гривні.
? Чи є переваги не тільки в економічному плані, а й у соціальному?
? Саме сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – це ключ до вирішення соціальних проблем місцевих громад. Розпочинаючи від надання тих чи інших послуг, виконання ремонту, благоустрою – всього, що пов'язано з життям місцевих громад. Світовий досвід вже довів, що місцеві громади сильні сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами.
? Чи є якісь причини, які наразі гальмують утворення сільгоспкооперативів?
? Є ціла низка причин. Назву лише кілька ключових бар'єрів на шляху розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні. Перший – це законодавче середовище. В одноосібних селянських господарств ? фізичних осіб, та юридичних осіб-фермерів, які об'єднуються в кооператив, одразу зростає рівень податкового навантаження. Тому цілком зрозуміло, що фермери, як юридичні особи, й одноосібні селянські господарства, як фізичні особи, не хочуть мати жодних проблем із податковою. І, таким чином, не хочуть вступати до кооперативу. Це є найголовнішою проблемою.
Друге – вони бачать поодинокі приклади обслуговуючих кооперативів, які ледве виживають чи помирають, як юридичні особи.
Третя перепона – бідність, особливо тих, хто є дрібними виробниками. А це у нас особисті селянські господарства, де виробляється більша частина трудомісткого валового аграрного продукту. Для того, щоб створити кооператив, починаючи від перших зборів членів кооперативу, потрібні кошти. І починаються всі кооперативи із заяви та членського пайового внеску. Кожен напрямок діяльності потребує свого мінімального пакету фінансових ресурсів. Якщо говорити про молочарство, то найменший пакет підтримки такого кооперативу складає 400-500 тисяч гривень. Ці гроші потрібні для того, щоб дати старт. А якщо це зернові кооперативи, то це 4 мільйона гривень. Тоді, коли постає це питання, громада полишає приміщення. Тобто люди бідні, але вони не мають грошей, щоб подолати свою бідність. Тому тут і наша практика, і світова свідчать, що руку допомоги має простягти держава в особі місцевих органів влади, які в бюджети повинні закладати кошти на підтримку. І, звичайно ж, центральний бюджет. Тобто якщо немає стартової підтримки, то створення кооперативу є більш міфічним, ніж реальним.
Четверта перешкода – це кадровий голод, відсутність лідерів, фахівців з менеджменту, бухгалтерського обліку, права, що особливо стосується сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Починаючи з лідера, його підготовленості та вміння організувати відкриту та прозору роботу, що відіграє важливу роль.
Останній фактор – це наше минуле. Цілком зрозуміло, що в сільській місцевості молоді мало, а люди літнього віку жили за колгоспно-радгоспної системи. І є таке загальне правило, що термін перебування в колгоспно-радгоспній системі прямо пропорційний до виходу з цієї системи та організації нового середовища та нових форм господарювання. Тому організація кооперативів по регіонах України не всюди однакова, оскільки період колгоспно-радгоспної системи тривав по-різному. Але однозначно це є дуже проблемною перешкодою на шляху створення кооперативів. І ще одна проблема – рівень довіри місцевої громади чи недовіри. Кооперація не може виникати, якщо немає довіри. Це той колектив, громада, всередині якої вірять одне одному. Тут основний принцип взаємної довіри та поваги, взаємодопомоги, а також спільний підхід до вирішення проблеми громади, а не особисто своєї. З власного досвіду можу сказати, що 30-40% кооперативів гинули через недовіру. Це є важливим фактором. Якщо в інших формах господарювання, наприклад, акціонерних, це питання простіше нівелювати, то тут без довіри нічого не буде.
? Ви сказали, що держава має допомогти селянам в організації кооперативів. Що конкретно повинні зробити органи влади, аби стимулювати селян об'єднуватися в кооперативи?
? По-перше, має бути системність щодо підтримки розвитку кооперації, як з боку місцевих органів влади, так і з центру. Відповідно до Ініціативи Міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка "Рідне село", ми розробили Програму розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на 2013-2020 роки. Зараз ми працюємо з Міністерством, Урядом та Адміністрацією Президента та пропонуємо її робочий варіант для дискусії. Але я переконаний, що якщо буде глибокий, системний та тривалий діалог, то кооперація буде розвиватися. Створивши законодавче середовище, ми повністю не вирішуємо ситуацію. Даючи кошти на підтримку, ми теж не все вирішуємо. Адже тут є ціла низка взаємопов'язаних питань. Тому тільки в поєднанні всі ці фактори можуть дати основу для стабільного розвитку кооперації і разом з тим ? сільської місцевості України. Тут швидких та одномоментних рішень бути не може.
? У минулому році було презентовано згадану Вами Ініціативу "Рідне село". Чи дійсно вона стане ефективною для вирішення питання створення кооперативів та допоможе селянам?
? По-перше, треба, щоб ініціатива була реалізована в конкретну програму. Взагалі ж на ініціативу "Рідне село", яка передбачає створення мережі сільгоспкооперативів по всій країні, покладають надії більшість українських фермерів. Селяни сподіваються, що завдяки кооперативам будуть створені нові робочі місця, а вирощування продукції одноосібниками стане рентабельним. Тому я вважаю, що ця ініціатива дуже доречна та буде ефективною.
? Про те, що ініціатива стане ефективною, свідчить і особлива увага перших осіб держави до розвитку сільських територій та зокрема кооперації.
? Так, у цьому є великий позитив. І те, що сказав Президент на Раді регіонів, що держава зобов'язана підтримувати розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на всіх етапах становлення, дуже важливо. Тому цілком зрозуміло, що це дуже серйозні сигнали.
? Якщо говорити про агропромисловий комплекс загалом, то як результати створення мережі кооперативів вплинуть на нього?
? Коли ми говоримо про обслуговуючі кооперативи, які спеціалізуються в молочному напрямку, то ми загалом говоримо про вирішення питання якості та безпечності молочної продукції, про стандартизацію та про запровадження європейських вимог до нашої продукції. Так само можна говорити про овочі, фрукти, картоплю. Саме її на 99% забезпечують дрібні виробники. Тому кооперація сприятиме продовольчій стабільності, якості, безпечності та стандартизації. Якщо перша частина переваг пов'язана з виробництвом, то друга – з добробутом. Бідність сільського населення можна долати лише шляхом організації кооперативів. Ніхто зараз не зможе створити 2 мільйони робочих місць, яких катастрофічно не вистачає селу. Але ті самі селяни можуть створити їх для себе. Їм треба дати можливість. Колгоспно-радгоспна система розвалилася, і вона вже ніколи не повернеться, а це було основою утримання українського села. Що тепер її замінить? А замінити її можуть лише кооперативи.
3 
79692
Коментарі
7