Сильний і незалежний Зеленський небезпечний для Коломойського – експерт

Зараз у світі відбувається економічна боротьба між територіями. Конкурують за інвестиції. Чи цікава якась територія, щоб там жити та створювати бізнес. Маємо усвідомити, що ми досі є слаборозвиненою країною. Не можемо запропонувати якісну та надійну правову систему. Її не сформувати за два дні. Судова систему - відображення ситуації у суспільстві. Має бути запит на справедливість. Його формує середній клас, який майже відсутній в Україні. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів економіст Борис КУШНІРУК.

- Як передумову правової держави, ми повинні виростити прошарок людей, які вимагатимуть справедливості. Єдине, що зараз можемо для цього зробити, - максимально зменшити податковий тиск на бізнес. Тоді людям буде вигідно залишатись в Україні, інвестувати тут кошти. Саме тому податок на прибуток потрібно замінити податком на виведений капітал. Маємо утворити ледь не офшорний режим в державі.

У чому полягає суть реформи децентралізації? Які етапи треба пройти, щоб її реалізувати?

- Суть у тому, щоб передати на місцеві рівні фінансові можливості. Другий етап - створення об'єднаних територіальних громад. Цей процес не всюди був вдалий. Деколи його спотворювали. ОТГ повинна мати дві складових - фінансова самодостатність та зручність для громадян. Якщо громада надто велика, вона не комфортна і нічим не відрізняється від району. У таких ОТГ усі адміністративні послуги зосереджені у центрі.

Наступний крок - укрупнення районів і передача їх повноважень місцевому самоврядуванню. Для цього потрібно провести конституційну реформу. Замість районів створять округи. Так повинні виникнути нові міста-центри тяжіння.

Райони зазвичай не мають свого населеного пункту, який був би серцем життя на цій території. Як правило вони перебувають під впливом обласного центру. Усе, що віддалене від нього, вимирає. Процес формування округів повинен базуватись на тому, щоб утворити нові центри, до яких би тяжіло населення. Потрібно забезпечити щогодинне транспортне сполучення між територією округу та новим центром. Якщо це буде збитково для перевізника, держава повинна виділяти субсидії. Також треба надати містам фінансові можливості, щоб вони були привабливим для розвитку бізнесу. Це дозволить дійсно утворити багато нових центрів притягання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бюджет на 2020 рік не передбачає стрімкого розвитку

13 грудня Володимир Зеленський вніс законопроект змін до Конституції щодо децентралізації. Пропонує ліквідувати райони, утворити округи та посаду префекта. Як оцінюєте цей законопроект? Які має недоліки?

- Левова частина цього законопроекту - пропозиції Порошенка. Володимир Зеленський продублював помилки свого попередника. Повноваження префектів і місцевого самоврядування не виписані чітко і можуть перетинатися. Перші не повинні об'єднувати контрольну та виконавчу функції. Як вертикаль президента, що є гарантом Конституції, префекти можуть слідкувати за законністю на місцях. Саме тому їх має призначати тільки голова держави без Кабміну. Те, що пропонують зараз породжує протиріччя між президентом та урядом. Особливо у випадку, коли вони належать до різних політичних сил. Можуть просто не домовитись стосовно кандидатури. Також повноваження префекта мали б автоматично припинятися з закінченням каденції президента.

Контроверсійно у законопроекті виписали пункт про те, що префект може зупинити діяльність чи рішення місцевих та обласних рад. Виглядає так, наче він може одноосібно оцінювати їх. Але законність чи незаконність рішення визначає суд. Якщо він, за поданням префекта, вирішив, що місцева чи обласна рада порушила закон, може дати сім днів для скасування. Якщо протягом цього часу депутати не зібрались і не проголосували за це, їх можна розпустити. І причиною для звільнення є саме відмова підпорядковуватись Конституційному суду.

Також має бути запобіжник від зловживань з боку префекта. Мовляв, якщо двічі його подання суд визнав необґрунтованим, втрачає посаду. Адже він своїми діями саботує та паралізує роботу місцевих та обласних рад.

Окремий ризик президентського законопроекту полягає у тому, що за ним особливий статус регіонів Верховна Рада може утверджувати простою більшістю голосів. Це дуже небезпечно особливо у контексті ситуації навколо Донбасу. Питання про статус регіонів треба визначати тільки конституційною більшістю. В іншому випадку порушуємо саму суть того, що Україна - унітарна держава. Закладаємо бомбу федералізації.

У законопроекті написано, що основою місцевого самоврядування є земля, майно та природні ресурси. Проте за Конституцією земля та надра віднесені до загальнонаціонального багатства. Тобто не прописано, як саме може відбуватись місцеве самоврядування у цьому контексті. Може виникнути подвійне тлумачення, що дуже небезпечно, коли мова йде про Конституцію. Треба було чіткіше записати. Наприклад, "основою місцевого самоврядування може бути земля у межах конкретної громади, окрім тих земель, що є державною власністю чи приватною". З нинішнього тексту випливає, що від волі держави залежить, чи отримає громада доступ до землі.

В Україні створили близько 1 тисячі об'єднаних територіальних громад. Це 11 мільйонів людей. Чому не всі вирішили об'єднатись у громади?

- Є питання забезпечення податками. Має бути така система, яка б стимулювала об'єднання. У деяких випадках після утворення ОТГ населені пункти програють. Об'єднуються з менш розвиненими і вимушені їх витягувати на собі. Проте у якийсь момент держава повинна піти на примусове загальне об'єднання. Не може бути такого, щоб завжди жили з двома паралельними устроями. Цей етап пройшли більшість децентралізованих країн. Є пряник - податкові пільги та преференції для тих, хто добровільно об'єднався. Але є і батіг - примусову створення ОТГ вже без будь-яких попередніх заохочень.

Але конче треба завершити об'єднання територіальних громад. Для цього варто формувати податкову систему, яка б стимулювала розвиток певних населених пунктів у межах ОТГ. Навколо цих населених пунктів має відбуватись об'єднання.

Які вже є досягнення децентралізації на теперішній час?

- Почали утворювати громади. Передали їм значні фінансові ресурси. Люди на місцях часто не усвідомлюють, чому у їх населеному пункті покращилась ситуація. Думають, що просто прийшов хороший міський чи сільський голова. Натомість покращення у реальності пов'язане з тим, що внаслідок децентралізації з'явились додаткові фінанси на місцях. Який би хороший не був голова, він не зможе нічого зробити, якщо не матиме грошей. У той же час повинен бути більш сумлінний контроль за діяльністю місцевого самоврядування. Треба налагодити механізм боротьби з імовірними зловживаннями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Качай або плати": у новій угоді про транзит знайшли пастку для Росії

Які ще економічні виклики чекають на нашу держави найближчим часом?

- Катастрофічно віджила своє наша пенсійна система. З кожним роком солідарна модель вмирає і поглиблює діру в українському бюджеті. Населення старішає, люди народжують менше. Тому все менше працездатних осіб припадає на одного пенсіонера. Існує міф, що більшість наший людей не доживає до пенсії. Це - не правда. У нас орієнтовна тривалість життя десь 80 років. Проте статистично цей показник зменшується за рахунок великого відсотку неприродних смертей.

Переходити одразу на накопичувальну систему теж не варто. Зараз можна зробити її змішаною та добровільною. Держава буде збирати якийсь мінімальний відсоток пенсійних внесків та гарантувати невелику суму пенсій за солідарною системою. Так зможемо хоч трохи зменшити дефіцит бюджету. Також мінімізуємо податковий тиск на роботодавців, адже саме вони платять пенсійні внески. Так їх продукція ставатиме більш конкурентною.

При цьому будемо вимушені підняти пенсійний вік. Якщо ж люди хочуть отримувати більшу пенсію, будуть за власним бажанням відраховувати якийсь відсоток у приватні чи державні фонди. Варто бути готовими, що частина людей не буде накопичувати, тому не можемо повністю відмовитись від солідарної системи.

Яка модель ринку землі була б оптимальною для України?

- Дуже важливо створювати додану вартість. Нідерланди, які за площею не набагато більші за Київську область, експортують аграрної продукції на суму більше 85 мільярдів євро. Україна ж у 2019 році експортувала аж на 19 мільярдів доларів. Голландія виробляє нішеву продукцію та переробляє її. Це збільшує додану вартість.

Земельна реформа нам дуже потрібна, мораторій порушує конституційні права українців. Проте навіть якщо хочемо розвивати нішове виробництво, яке буде приносити великі гроші, треба залишити агрохолдинги та середні господарства. Вони можуть вирощувати зернові, олійні культури, продавати їх закордон. Щоб цей бізнес був успішним, держава повинна забезпечити хорошу логістику - дороги, залізничні сполучення, сховища.

Але найголовніше для нас - сформувати потужний фермерський прошарок. Вони не будуть конкурувати з агрохолдингами у рослинній продукції - для цього потрібні дуже великі площі. Саме на маленьких ділянках фермери займатимуться нішевим виробництвом. Тут теж буде потрібна допомога держави. Вона повинна допомагати у будівництві сховищ. У нас немає де зберігати врожай, він часто псується. Фермер не може побудувати сховище власними силами. Тому влада має стимулювати їх об'єднуватись у кооперації. Наприклад, вони будуть отримувати 30 відсотків дотації з бюджету, 15 відсотків платять самі, інше - довгостроковий дешевий кредит. Також держава має допомагати фермерам з крапельним зрошенням. Це дуже важливо, щоб врожай був стабільним.

Останнє - треба допомогти забезпечити можливості переробки сільгосппродукції. Маємо експортувати не тільки сировину. Це забезпечить великий приріст доданої вартості.

Міжнародний валютний фонд попередньо погодив нову програму співпраці на $5,5 млрд. Про що це свідчить?

- Це - позитивний сигнал. Але треба дочекатись остаточного рішення. Його має ухвалити Рада директорів Фонду. У грудні цього не станеться. Камінь спотикання тут полягає у ситуації з Коломойським. Усі українські суди почали переносити свої слухання, ніяк не можуть остаточно винести рішення стосовно Приватбанку. Це виглядає так, наче чекають, поки МВФ підтвердити надання Україні грошей. Потім можуть вчинити якесь неподобство. На записах з кабінету ексдиректора Державного бюро розслідувань Романа Труби чутно про прохання генпрокурора Руслана Рябошапки, щоб ДБР не робило різких дій, поки в Києві перебувала місія МВФ. Тобто і Президент Зеленський, і генпрокурор, і керівництво ДБР розуміють, що їх дії суперечать продовженню співпраці з МВФ. Тому і хочуть трохи почекати з кроками в інтересах Коломойського. Очевидно, що Фонд вирішив зайняти таку ж позицію. Не хоче погоджувати транш, без кінцевого рішення ситуації з Приватбанком. Міжнародні партнери чудово розуміють, які підкилимні ігри може вести українська влада. А співпраця з Міжнародним валютним фондом дуже важлива для нас. Вона є сигналом для усіх інших міжнародних інвесторів.

Зеленський піде на відкритий конфлікт з Коломойським заради траншу?

- Коломойський зацікавлений у тому, щоб Україна не співпрацювала з МВФ. Для нього сильний, незалежний Зеленський дуже небезпечний. Коломойському дуже потрібне позитивне для нього рішення по Привату. Хоче, щоб націоналізацію визнали незаконною. Тоді зможе відкликати усі позови , що подав банк проти нього та Геннадія Боголюбова. Суди не можуть розглядати справу, коли немає позову і усі претензії відкликані. Щодо провадження у США йому буде важче, адже там мова йде про кримінальні злочини. Проте зараз Коломойський шукає виходи на Трампа і намагається таким чином закрити свою справу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи стали українці багатші: думка експерта

Європейський банк реконструкції та розвитку прогнозує зростання зростання ВВП України у 2019 році на 3,3%, у 2020 році - 3,5%. Наскільки це оптимальна для нас ситуація?

- Є економічні закономірності, які не можна порушити гарними заявами. Та динаміка, що є зараз, - заслуга попереднього президента та прем'єрів. Команда Зеленського об'єктивно не встигла б якось переломити цю тенденцію. Зараз вони просто закладають основи для зростання у 2021-2022 роках. ВВП не може зростати сам собою. Тому не варто очікувати на якийсь прорив наступного року.

Які показники економічного зростання повинні бути, щоб Україна досягла, наприклад, рівня Польщі у найближчі 10 років? За рахунок чого можемо їх забезпечити?

- Дуже важливо усвідомлювати, що сам по собі показник ВВП ні про що не говорить. Має покращуватись добробут, повинні зростати доходи громадян та підприємств. Наприклад, якщо у місті побудували якийсь завод, його формальне ВВП зросте. Але не факт, що це збільшить загальний рівень добробуту городян. У Китаї люди працюють по 13-14 годин на добу, маючи п'ять вихідних на півроку. Внутрішній валовий продукт КНР зростає, але люди там живуть у жахливих умовах. Тому не треба прямолінійно дивитись на показник ВВП.

З іншого боку ми можемо збільшити його до 7-8 відсотків протягом наступних 10 років. Це допоможе нам наблизитись до рівня європейських сусідів. Але треба обережно обирати методи. Не можемо відкрити ринок землі без будь-яких обмежень, просто для того, щоб ціна на землю була найбільшою. Це не принесе чистий дохід. Землю куплять іноземці та будуть вирощувати на ній дешеву сировину. ВВП так підвищиться, добробут українців - ні.

Треба просувати екологічні методи ведення господарства. Найвищі зарплати після Києва у нас у Маріуполі. Там два металургійних заводи. Через важку екологічну ситуацію там більше платять робітникам. Але це - сумнівний привід для гордості.

Але якщо, наприклад, підняти тарифи на комуналку, зросте заробітна плата. В економіці є принцип паритетів. Коли у людини збільшуються видатки, але не зростає прибуток, вона буде шукати іншу роботу. Роботодавці будуть вимушені піднімати зарплати, щоб утримати свій штат. Так після підняття тарифів у 2015 році у нас постійно зростає середня зарплатня. Тому не варто орієнтуватись тільки на ВВП. Покращення добробуту населення вимагає комплексу економічних заходів.

Що відбувається з доларом? Чому він падає? Чи може вирости? Коли за яких умов?

- Долар падає через помилкову, надмірно жорстку монетарну політику Національного банку. Останні кілька років у нас кредитувалися тільки два сектори - споживчі та торговельні кредити. Гроші в економіку, у підприємства не надходять. Через це люди почали шукати, куди б ще можна вкласти свої фінанси. Через високі відсоткові ставки стало вигідно інвестувати в облігації державної позики. Цього року іноземці в них вклали близько 100 мільярдів гривень. Це спричинило додаткове надходження валюти на внутрішній ринок.

Але такі зміцнення гривні не є позитивними для економіки. Погіршилась діяльність експортних підприємств. У національній валюті у них впала виручка. Доходу до бюджету зав'язані на податках з цих підприємств, тому вони теж зменшились. Також зменшилися податкові надходження від імпорту. Імпортне мито та ПДВ з імпортних товарів і послуг теж прив'язані до курсу гривні до іноземних валют.

Раніше літа ситуація з курсом долару не зміниться. Але потім він неминуче почне рости. У цій ситуації Нацбанк повинен активніше пом'якшувати монетарну політику – знизити облікову ставку та зменшити резервні вимоги. У Мінфіну існує своє завдання. Воно полягає у тому, щоби зменшить дохідність по ОВДП нижче 10 відсотків. Також треба збільшувати строк обігу державних облігацій – від 5 та більше років.

Експерти говорять, що на світ насувається глобальна економічна криза. Може статись у 2020 році. Як вплине на Україну? До чого варто готуватися? Як можемо себе убезпечити?

- Криза суттєво зачепить Україну. Наше ВВП напряму залежить від зовнішніх цін на сировину. Досі лишаємось сировинною економікою. Якщо вона подешевшає, бюджет України дуже багато втратить. Саме до цього призведе світова економічна криза.

Не зможемо запобігти цьому зараз. Але маємо зробити висновки на майбутнє. Треба намагатись змінити сировинну модель економіку. Якщо цього не зробимо, лишимось залежними. Треба збільшувати кількість підприємств, що займаються переробкою. Проводити консервативну бюджетну політику. Маємо зменшувати дефіцит та мінімізувати фіскальний тиск на економіку. Це допоможе сформувати для бізнесу та держави подушку безпеки на випадок кризи.

×