Російські інформаційні спецоперації: конфлікт Зеленського з Залужним, "мальчік в трусіках"

Росія активізувала пропаганду, яку активно веде від Революції гідності та початку війни в 2014 році. Після 24 лютого 2022 року інформаційні атаки відбуваються паралельно з вторгненням. Спочатку, коли росіяни розраховували на бліцкриг, діяли примітивно. Намагалися залякати українців, які згуртувались і давали відсіч. Але чим довше затягується війна, тим більшими є наслідки інформаційних кампаній ворога, який хоче розділити, посварити і ослабити українське суспільство. Налаштувати один проти одного населення, владу і військових. Серед інструментів ворога – анонімні канали в Telegram і соцмережі. Російські операції падають на ґрунт песимізму через завищені очікування, важкі бої на фронті, непевність щодо майбутнього допомоги зі США і ЄС. Про це Gazeta.ua розповіла медіаекспертка і співзасновниця ініціативи Stopfake Ольга Юркова.

"Росія хоче, щоб ми опустили руки й ненавиділи одне одного"

"Російську пропаганду можна умовно розділити на період 2014-2022 років та після початку вторгнення. Під час першого періоду була спрямована на зовнішній імідж України. Окремо він формувався серед росіян і серед англомовного чи іншого неросійськомовного світу. Говорили тоді про фашистів в Україні, недієздатну державу. Загалом, виділяємо в StopFake 18 таких наративів. Росіян готували до того, щоб були готові вмирати і вбивати українців. Інших переконували, щоб не втручалися під час нападу на суверенну країну. Щоб Україна мала вигляд не краще Росії", - каже експертка.

Після 24 лютого 2022 року цілі змінилися, бо головним завданням пропаганди стало сприяти перемозі Росії у війні.

 

"На другому етапі маємо повноцінну воєнну пропаганду. Супроти української аудиторії в неї є декілька напрямків. Перший - злякати нас, щоб опустилися руки, деморалізувати український народ і армію. Другий – дати марні надії. Наприклад, історія про смерть Володимира Путіна. Люди сподіваються, а потім розчаровуються. Це деморалізує. Третій і його зараз найбільше – меседжі на розкол і поляризацію суспільства", - каже Ольга Юркова.

Експертка виділяє декілька основних повідомлень із третього напрямку, які зараз особливо помітні.

"Перший меседж – нібито є розкол між Володимиром Зеленським і Валерієм Залужним. Можливі розбіжності між політичним і військовим керівництвом країни. Це росіяни поширювали з першого дня війни. Але лише зараз їм вдалося переконати в цьому деяких українців. Такі історії переважно поширюють через анонімні канали в Telegram, начебто від імені українців, які мають "інсайдерську" інформацію від уряду, з Офісу президента чи інших високих кабінетів. Але ведуть їх із Росії. Людей теж можна зрозуміти – майже два роки війни втомлюють. Тому легше піддаються на пропаганду. Чи є підстави для таких розмов – не знаємо. Але про те, що такі розмови вигідні ворогу – варто пам'ятати", - каже медіаекспертка.

Як російська пропаганда вчить нас ненавидіти одне одного

Серед історій про нагнітання ворожості в суспільстві експертка наводить приклади, коли на початку вторгнення налаштовували місцевих жителів проти внутрішніх переселенців, які до них приїхали, і навпаки. Звідси історії про невдячних переселенців, які залишають увімкненими газові конфорки. Також зводять один проти одного тих, хто виїхав за кордон і тих, хто залишився вдома.

"Багато ліній, за якими можна розколоти людей. Пропагандисти їх всі використовують", - каже вона.

Крім каналів у Telegram, російська пропаганда проникає до українців, за її словами, через ботів (програми, які діють автоматично, вдаючи акаунти реальних людей задля виконання наперед визначених завдань. – Gazeta.ua) у соцмережах. У Facebook навала акаунтів, які поширюють російські наративи. Росія робить усе, щоб розхитати психологічний стан українського суспільства.

Також, за її словами, росіяни обманюють, що можна не платити за комунальні послуги, чи залякують, що вночі по країні буде масована ракетна атака, всі телефони будуть прослуховувати, може зупинитися робота банкоматів – варіантів багато. Відтак людина має весь час почуватися непевною і стривоженою. Це потрібно, щоб люди ще більше втомилися і були готові миритися з росіянами на будь-яких умовах, щоб лише припинити цей стан. Тобто погодитися на капітуляцію з новими Бучами.

Інструменти впливу: анонімні канали в Telegram, боти в Facebook, блогери на YouTube

Експертка пояснює механізм, як ворожа пропаганда бере реальні проблеми, які існують в суспільстві, болючі теми, і використовує їх на свою користь.

"Проблеми з мобілізацією - одна з найгарячіших тем. На початку вторгнення в Росії не було мети її зірвати. Росіяни розраховували на бліцкріг. Після виходу з Київщини, десь із квітня 2022 року, з'явилася така ціль. Тоді виникли перші канали в Telegram про те, де роздають повістки, почали з'являтися проблемні історії. Самі проблеми є і їх слід виправляти, але ворог бере реальні речі, їх сильно розкручує чи маніпулює на свою користь. Найчастіше вигадує. У нас на StopFake достатньо спростованих фейків на цю тему. Негативні історії завжди помітніші, але їх відсоток може бути незначний, порівняно з загалом нормальним перебігом процесів", - розповідає експертка.

Крім анонімних каналів, російську пропаганду просувають деякі блогери в соцмережах, зокрема в Facebook і на YouTube. Вони на цьому підвищують свої перегляди. До прикладу, хваляться як незаконно втекли за кордон від мобілізації чи провокують військових. Невідомо, чи їм платять росіяни, чи діють як "корисні ідіоти", які підігрують.

"Вдихніть, видихніть, подумайте, чи вами не маніпулюють"

Експертка пояснює, як читачу впізнати російську пропаганду і реагувати на неї.

"Щоб зрозуміти, чи новина правдива, варто зайти на нормальний новинний сайт, і подивитися, чи є вона там. Наприклад, мати набір надійних медіа, яким можна довіряти. Якщо новини немає в авторитетних ЗМІ, значить журналісти не знайшли їй підтвердження. Також можна скористатися безкоштовними інструментами, як от пошук за картинками у Google, звідки походить зображення. Чи є в описі події конкретика, яку можна перевірити – де саме сталося, коли, інші факти, без оцінок. Якщо новина емоційна і хочеться одразу написати гнівний пост чи розповісти всім про неї, це ознака маніпуляції. Чим більше хочеться емоційно реагувати, тим обережнішим слід бути з такою інформацією", - каже експертка.

"Пропаганда дуже добре вміє працювати з емоціями, знає, як розкрутити на них людину. У такому випадку слід зупинитися, передихнути, задуматися і логічно проаналізувати, чи це бува не маніпуляція. А тоді перевірити, що про історію пишуть авторитетні медіа, подумати, чи є там факти, чи їх можна перевірити, кому вигідно таке поширювати і чому саме зараз. Тоді, може, зникне бажання поширювати", - додає медіаекспертка.

Від радянської "боротьби за мир" до "мальчіка в трусіках"

Військовий аналітичний журнал Dialogo, який видає міністерство оборони США, у статті про історію радянських та російських інформаційних кампаній пише, що вони завжди мали зменшувати згуртованість та бажання воювати у ворожої сторони.

Росія, усвідомлюючи неспроможність протистояти звичайному військовому потенціалу США, покладалася на значний досвід у використанні інформаційних війн як асиметричний метод протидії військовій перевазі Заходу.

 

Під час холодної війни США і СРСР покладалися на пропаганду як на інструмент, щоб підірвати і знизити волю противника до боротьби. У 1970-х програми BBC транслювали навмисне на Східний блок (СРСР і країни Варшавського договору. – Gazeta.ua) і їх слухали майже 50% радянського населення, попри спроби совітів глушити.

Також Захід ефективно використовував пропаганду для поширення інформації про переваги капіталізму. Західні фільми показували переваги капіталізму та демократії, і демонізували комунізм. У 1950-х, наприклад, ЦРУ купило права на екранізацію книги Джорджа Оруелла "Колгосп тварин", щоб використати як інструмент пропаганди у Східному блоці. Зусилля Заходу виявилися згубними для СРСР.

За словами Крістофера Ендрю, професора історії з Англії, та Василя Мітрохіна, колишнього керівника радянської розвідки, який переїхав до Сполученого Королівства, радянські інформаційні операції під час холодної війни були спрямовані на досягнення трьох основних цілей: фрагментація НАТО, сприяння комуністичному порядку денному у світі та підрив позицій країн, що не приєдналися (не були ні союзниками США, ні СРСР. – Gazeta.ua). Основним інструментом для здійснення операцій було підконтрольне КДБ "Товариство культурних зв'язків СРСР за кордоном". Деякі тактики включали підтримку сепаратистських і націоналістичних рухів в різних країнах через фінансування там інформаційних операцій, інтенсивне використання кампаній дезінформації, які, наприклад, включали звинувачення ЦРУ в навмисному поширенні ВІЛ.

СРСР теж проводив інформаційні операції через застосування активних заходів - відкриті та приховані акції впливу на громадську думку. Одним із головних інструментів стратегії було створення і використання підставних міжнародних організацій, які пропагували радянську політику через "боротьбу за мир". Всесвітня рада миру, заснована в 1949 році для сприяння миру у світі, де-факто була під контролем Комуністичної партії і радянських чиновників. СРСР використовував її, щоб заохочувати і підтримувати тих, хто виступав проти ліберального західного економічного порядку, допомагати лівим "визвольним" рухам по світу, поширювати страхи щодо можливого використання ядерної зброї в країнах НАТО.

Серед інших активних заходів – підробка офіційних документів і звітів. До прикладу, СРСР використав автентичні офіційні документи США як моделі для виготовлення фальшивих планів війни, щоб посилити напругу між країнами. Ще одним інструментом були "агенти впливу". Вони вербували симпатиків, які не знали, що їх використовують, для поширення прорадянської дезінформації.

СРСР покладався теж на традиційні активні заходи - поширення дезінформації та фейкових новин через ЗМІ. Радянські агенти цілилися на іноземну пресу, вставляючи туди неправдиві матеріали. Наприклад, інформагенція ТАСС відповідала за глобальне поширення радянської пропаганди. Вона мала значне представництво за кордоном - понад 400 співробітників у 126 країнах. Багато з них були пов'язані з КДБ та зовнішньою розвідкою.

Розпад СРСР призвів до політичних потрясінь у Росії. КДБ стало ФСБ і зберегло глибокий вплив на політичну структуру РФ. Перш ніж стати президентом, Путін був прем'єр-міністром у 1999 році. Перед цим колишній офіцер КДБ був директором ФСБ. Його особистий досвід з холодної війни глибоко визначив подальші російські інформаційні операції. За словами журналіста Кріса Боулбі, світогляд Путіна сформований падінням Берлінської стіни, розпадом СРСР і вакуумом влади, що настав опісля. Крах радянського світу молодий Путін відчув, працюючи офіцером КДБ у НДР, у Дрездені, в 1989 році, коли впала Берлінська стіна, і він перелякався народного протесту.

Розпад СРСР показав йому, наскільки вразливою може стати країна, коли падає режим. Це вплинуло на його бачення майбутнього.

Змішуємо реальні факти, фейки та активні дії і маємо "російські новини"

Захоплення Росією Криму в 2014 році дає приклади, як пише Dialogo, чотирьох характеристик сучасних російських інформаційних операцій.

По-перше, Росія повністю контролює ЗМІ для розповсюдження і пропаганди своїх повідомлень, розвиваючи новинні видання, які діють як агенти російського впливу. Наприклад, Russia Today веде мовлення на понад 100 країн. Недавній звіт Управління директора розвідки США показує, що новинні видання RT зіграли важливу роль у російській стратегії втручання в національні вибори у США в 2016 році. Згідно зі звітом, RT змішувала реальну інформацію, хакерські дії та фейки, посилюючи свої повідомлення через соцмережі, щоб підірвати довіру громадськості США до демократичного процесу як такого.

По-друге, інформаційні операції Росії спрямовані на контроль над російською діаспорою в колишніх радянських республіках. РФ створює брехливий наратив про нібито агресію проти російськомовних спільнот, щоб виправдати подальші агресивні дії. Ці інформаційні операції мають не лише виправдати цей наратив усередині Росії, а й легітимізувати його в очах міжнародної спільноти. У Грузії в 2008 році та в Україні в 2014 році, щоб виправдати агресію. Росія роками проводила інформаційні операції перед фактичним задіянням своїх військ.

 

По-третє, соціальні медіа, такі як Facebook, використовують для поширення наративів, які звертаються до сильних емоцій. Використання таких історій підсилює ідеї про славне російське минуле та Росію як "жертву агресії ворогів". У 2014 році російські ЗМІ робили фантастичні новини, що українські солдати розіп'яли "мальчіка в трусіках" в сім'ї, яка підтримувала російське вторгнення.

Росія використовує інформаційні операції для асиметричного балансування проти можливостей Заходу, для просування власних інтересів за кордоном і консолідації внутрішньої політичної сцени. РФ також довела, наскільки ефективні інформаційні операції для поглиблення суспільних розломів у ворога і як це може вплинути на демократію і навіть на верховенство права в цих країнах. Соцмережі сьогодні грають теж важливу роль у поширенні вміло підібраних повідомлень, які навіть традиційні медіа можуть потім використати для поширення фейків та дезінформації.

×