П'ять книжок, що допоможуть відновити підірване війною ментальне здоров'я

Через війну від постійного стресу випадає волосся, скриплять зуби вночі, зникає лібідо, мучить безсоння.

Коли нервова система стає розхитаною, людина змінюється: гладшає, худне, зловживає алкоголем тощо. Як упоратися із психологічною травмою, як повернути контроль над своїм життям та відновити підірване війною ментальне здоров'я? Звертатися до спеціалістів і читати книжки, пише "Громадське".

"Що з тобою сталося. Про травму, психологічну стійкість і зцілення. Як зрозуміти своє минуле"

Автори: Брюс Д. Перрі, Опра Вінфрі

Мозок людини складається з чотирьох відділів:

– кори, яка відповідає за мовлення, мислення та відчуття часу;
– лімбічної системи, яка керує пам'яттю, прив'язаністю, емоціями;
– проміжного мозку, що відповідає за рух, сон та апетит;
– мозкового стовбура, який контролює дихання, частоту серцебиття, температуру тіла.

Коли кора "підключена" й активна, ми здатні відділити минуле від теперішнього – розуміємо, що вже сталося, а що відбувається зараз.

А от мозковий стовбур, або рептильний мозок, не має структур, які розрізняють час. Уся інформація, яка надходить від органів чуття, спочатку опиняється в найнижчому відділі, мозковий стовбур її опрацьовує. Як? Він порівнює отриманий сигнал із тими, які запам'ятав. Гуркіт мотоцикла ототожнює з вибухом — із воєнним спогадом. І щоразу, коли людина чує якийсь гуркіт, він запускає реакцію стресу.

Щоб сигнал зі стовбура потрапив до кори, потрібен час — кілька хвилин, годин чи навіть днів. Тому люди, які мають посттравматичний стресовий розлад, не можуть швидко дати раду своїм почуттям та емоціям. Їхній мозок працює за іншою схемою.

Після прочитання цієї книжки ви зрозумієте, як перепрограмувати мозок, що робити з травматичним досвідом і в чому сила запитання "Що з тобою сталося?".

"Емоційний спадок. Як подолати травматичний досвід"

Авторка: Ґаліт Атлас

У 1970-х роках нейронаука підтвердила, що діти отримують від батьків не лише набір генів, а й травми – "неусвідомлені сліди болю". Травматичний досвід предків впливає на життя двох наступних поколінь – дітей та онуків.

Психоаналітики проаналізували генетичні зміни в нащадків людей, які пережили травму, і дійшли висновку, що зміни в організмі відбуваються на хімічному рівні. У нащадків людей, які пережили Голокост, виявили низький рівень кортизолу. Це гормон, який виробляється під час стресу. В організмі підвищується рівень глюкози, і людина мобілізує енергію, необхідну для виживання.

З погляду еволюції це працює так: організм травмованої війною людини на біологічному рівні готує потомство до життя у схожому середовищі. Тому дитина, яка ніколи не знала війни, може жити з неусвідомленими "воєнними" почуттями, які отримала у спадок.

Ця книжка допоможе розібратися з емоційним спадком і навчить спокійно обговорювати заборонені почуття та спогади.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ти не уявляєш просто" ‒ Залужний зрадів подарунку від Жадана

"Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому"

Автор: Бессел ван дер Колк

Травмованих війною військовослужбовців охоплює відчуття, що їхнє життя марне. Людина емоційно німіє – стає відстороненою, збайдужілою, закритою. Бо її мозок працює по-іншому. Їй буває важко змиритися з утратою побратима, якого "можна було врятувати". Прийняти сором за свою поведінку в момент травматичної події. Людині соромно або за те, що вона зробила, або за те, чого не зробила, або за все разом.

Рідні та друзі, які бачать такі душевні страждання, звично пропонують перемкнутися: знайти роботу, поїхати у відпустку абощо. Але це не працює. Людина застряє у травмі між воєнним минулим та буденним теперішнім. Почувається живою лише тоді, коли повертається в минуле.

Цю книжку написав Бессел ван дер Колк, психіатр, який майже 50 років досліджує проблему посттравматичного стресового розладу. У ній він детально пояснює, як залишити минуле в минулому, чому не можна ігнорувати сигнали тіла під час ПТСР, і пропонує дієві методи зцілення, які точно не зашкодять. Після її прочитання ви навчитеся краще розуміти себе та інших.

"Емоційні гойдалки війни"

Автор: Володимир Станчишин

Упродовж перших місяців повномасштабного вторгнення росії в Україну рівень тривожності українців злетів до небес. Тривога – це нормальна реакція організму на небезпеку та невідомість. Завдяки тривозі ми погано спали й не хотіли їсти, але й діяли.

Хтось ішов у наступ, голими руками зупиняючи ворога. Хтось тікав із міст, куди їхали танки з літерами "Z" та "V", рятуючи рідних і домашніх улюбленців. А хтось заклякав, не розуміючи, що йому робити: залишатися, виїжджати за кордон чи вступати до лав ЗСУ.

Напад, утеча та завмирання – три реакції на стресову ситуацію. Але ми влаштовані так, що не можемо постійно перебувати в одному стані. Тому за кілька місяців могли від нападу перейти до втечі – і навпаки. Емоційні гойдалки – це нормально.

У книжці Володимира Станчишина йдеться про природу тривожності, страху, втоми, смутку, ненависті, провини. Є поради, як вибиратися з емоційних ям, правильно підтримувати себе та інших.

"У чужому домі. Травма вимушеного переміщення: шлях до розуміння і одужання"

Автор: Ренос Попадопулос

Мільйони українців виїхали в інші міста чи країни, стали вимушеними переселенцями. Крім побутових проблем, вони відчувають сильний моральний тиск. А на додаток перестають сприймати свій дім як безпечний простір. Такі травматичні переживання впливають на якість життя.

Саме в час вимушеного переміщення люди замислюються, що таке дім, ідентичність, ностальгія. Згадують про домівки – не їхню комфортабельність і облаштованість, а затишок, тепло та спокій. У багатьох загострюється потреба належати до спільноти.

З науковою точністю та чутливістю Ренос Пападопулос досліджує досвід людей, які змушені залишити дім у пошуках безпеки. Відтворює історичний та культурний контексти вимушеного переміщення. Це посібник для тих, хто працює з переселенцями, і тих, хто переживає такий досвід і хоче розібратися в собі.

×