"Правління Зеленського суперечливе: однією рукою він підписує важливі укази, другою – фільчині грамоти" - Муждабаєв

Не мені як журналісту про це судити. Та й в принципі об'єктивно судити про це складно, оскільки одночасно відбуваються взаємовиключні речі. Я б хотів, щоб його політика стала більш послідовною і стратегічною. Говоритиму по своїй головній темі. Візьмемо останнє – затверджену президентом стратегію щодо повернення Криму. Стратегія – це не кілька аркушів паперу, написаних поспіхом, під заяву президента про підготовку справді необхідної міжнародної "Кримської платформи". Стратегія – це 15 томів з УСІХ напрямків внутрішньої та зовнішньої політики, з дорожньою картою, виконавцями і термінами. А за ситуацію з позбавленням держпідтримки єдиного кримськотатарського телеканалу ATR неймовірно соромно і перед нашим народом, який боровся за Україну в окупації, і перед іноземними партнерами.

Чиновники на очах у мовчазного президента роблять все, щоб ATR припинив мовлення на Крим. Брешуть на кожному кроці, так, що в іноземців згортаються вуха. Замовляють брудний проросійський наклеп на кримських татар в Інтернеті. Правління Зеленського дуже контраверсійне. Президенту та його команді хочеться вірити. А я часто не можу зрозуміти, де правда, де брехня, де справжнє, а де фейк. Європейці, з якими я спілкуюся, також не бачать послідовності, цілісності. Наприклад, вони вже просто прямим текстом пишуть в лютневій резолюції "Про Асоціацію ЄС із Україною": "Європейський Парламент наполягає на тому, щоб українська влада вирішила проблеми єдиного кримськотатарського телеканалу ATR і запропонувала стабільний механізм фінансової та технічної підтримки, щоб телеканал міг продовжувати мовлення на окупований Росією Крим". А що вони бачать? Президент нічого не коментує, а його чиновники роблять, що хочуть. Кримськотатарський канал, що давно й ефективно працює проти окупантів, позбавляють мінімально необхідної підтримки держави – і одночасно кажуть, що хочуть боротися з російською пропагандою. При цьому виділяють шалені гроші на поспіхом створений телеканал "Дом", де за 1 мільйон гривень бюджетних коштів в день крутять старі безкоштовні радянські фільми. Якийсь сюр. Нічого не зрозуміло навіть нам, а західним партнерам тим більше.

Він значною мірою перестав бути артистом. Тобто частина артиста в ньому залишилася і завжди буде. Здається, його підлеглі це розуміють і часто грають, імітують замість того, щоб діяти. І ефективність від цього потерпає страшенно. Два роки тому я знав про нього тільки те, що він хороший хлопець. Він навіть у 2015 році допомагав каналу ATR як керівник "Кварталу", його сценаристи писали для нас сатиричну політичну програму. І гроші за це Володимир Зеленський брати відмовився. А тепер я не знаю, що відбувається. Для мене він, виходячи з усього цього, не дуже цілісний і незрозумілий. З одного боку – підписує важливі для безпеки України укази, з іншого, тією ж рукою – фільчині грамоти, які ніяково читати. Ось ще приклад. Його уряд ухвалює стратегію розвитку кримськотатарської мови – і водночас не дає коштів на оплату супутника, через який здійснює мовлення на Крим дитячий телеканал Lâle, входить в ATR. А він – єдиний кримськотатарською 24 на 7, тільки через нього діти в окупації можуть чути свою літературну мову, дивитися навчальні програми та мультики.

Риторика стала більш войовничою. Я це прогнозував два роки тому. Але те, що відбувається в армії, особливо на рівні керівного складу, цю риторику не зовсім відображає. Його слова, його поїздки на фронт часто вступають у смислову суперечність із тим, що відбувається у Збройних Силах. З тим, які накази "на землі" отримують солдати і офіцери. Найголовніше в конституційних обов'язках президента – це зовнішня політика і безпека країни. Порошенко, що б хто про нього не казав, зовнішньополітичний фронт тримав добре. Зараз, із приходом до влади в США Байдена, підтримка України різко зросла. Загроза війни з боку Росії додатково оживила Захід. Нам треба перестати ігнорувати західних партнерів. Ми це робимо занадто часто, намагаємося їх "перехитрувати", якісь реформи чи зобов'язання не виконати. І їм це набридло. З цим в умовах загострення з росіянами нам пора кінчати. Я бажаю Володимиру Зеленському – як людині і як президенту – тільки добра. Я хочу, щоб усі його слова і дії відповідали найвищій посаді, яку він обіймає.

Вільний прохід вулицею Банковою – це здорово. Крім того, при ньому добре працюють служби з відмивання фарби. Я нещодавно проїздив на самокаті і переконався. На відміну, наприклад, від судової системи. У владу прийшло багато молодих людей. Це плюс Зеленського. Але мінус в тому, що з цих молодих кожен другий – пройдисвіт. Я сприймав команду президента Зеленського як певний засіб для змивання всього старого в політиці. Частина старої еліти дійсно була зеленою хвилею змита. У цьому теж є позитив. Але я бачу дуже багато суперечливого за перші два роки президентства. Наступні два роки для Зеленського будуть зовсім іншими. Він уже не пілот-початківець цивільного літака – він волею-неволею сів за штурвал винищувача.

Для мене в Україні по суті не змінилося нічого. Хто був за Україну – той і є за неї, а хто був лайном – той ним і залишився. Якщо ж про практичне, то досить багато доріг побудували, хоча їх будували і за попереднього президента. Але – знову одночасно – в країні просто огидна ситуація з коронавірусом, і це – пряма відповідальність перед людьми і вина Зеленського через тих, кого він призначив на посади, яким ці люди не відповідають.

Дуже важко зрозуміти, що таке електорат Зеленського. Проросійська частина його виборців безумовно розчарувалася. Проукраїнські виборці? Не знаю. Повторю – занадто багато суперечностей в його діяльності. То його міністри пропонують дати воду в Крим, то РНБО закриває канали Медведчука. Я не знаю, як коментувати такий стиль президентського правління. А правління саме його – через монобільшість.

Я, можливо, хотів би йому поставити це запитання при зустрічі. А спостерігаючи здалеку думаю, що ні, не розчарувався. Бачу, що діяльність на посаді президента його дуже сильно заводить. Добре це чи погано? Не можу сказати однозначно. Знову ж таки через контраверсійність політики.

Я загалом не дуже вірю в незалежність політиків від олігархів в Україні. Практично будь-який політик так чи інакше від них залежить. Олігархи створюють і розробляють свої політичні проекти. Ця традиція кучмівської України, на жаль, нікуди не поділася. З'явилися молоді обличчя, але методи часто ті самі. І знову контраверсійність: в США Коломойський – злочинець, у нас – законослухняна людина. Але рано чи пізно Зеленському доведеться дати прямі й підтверджені справами відповіді на прямі запитання. Хоча б на ці два: хто такий Коломойський і хто такий Путін?