Попрощатися з Василем Лісовим прийшло більше ста людей

Фото: Фото: Ростислав Мисюкевич

20 липня після тривалої хвороби помер дисидент та один з засновників українського самвидаву Василь Лісовий.

Панахиду було відслужено 21 липня у Музеї народної архітектури у селі Пирогово, у церкві Архистратига Михаїла. Поховали Василя Семеновичпа у с.Тарасівка Безрадицької сільради Обухівського району Київської області.

"Сьогодні ми проводжаємо неймовірно міцного громадянина. У 1972 році, коли заарештували верхівку нашої інтелігенції, Василь Семенович сказав: "Не можна показувати КГБ і владі, що вся нація – боягузи. Треба виступити на захист тих ідей, які проголосила українська інтелігенція. І сьогодні ми мусимо показати нашим нащадкам, що ми хочемо, щоб наша держава була незалежною, що ми хочемо, щоб наша церква не підлягала чужій державі". Він хотів показати, що є ще люди, які здатні виборювати незалежність. Спасибі тобі за все, Василю" - сказала на похоронах дружина Лісового Віра Лісова-Гриценко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ступка любив, коли його називали Сильвестром Сталоновичем

"Півроки тому йому поставили діагноз "карцинома печінки" - це одна з форм раку. Зразу сказали, що пухлина дуже велика і не операбельна. Він пройшов три курси інтенсивної терапії – з гормонами, крапельницями – легше йому не стало. Паралельно ми консультувалися з директором Інституту раку, відповідальний лікар зробив акцент: "Через цю пухлину у нього почалися циротичні процеси – тобто вона передавлювала всі протоки і судини і печінка почала відмирати. І це відмирання наряду з самою пухлиною давало дуже сильну інтоксикацію організму". У нього постійно траплялися запоморочення. За останній місяць він сильно здав. Мучився загальними болями, тижнями не спав – він був весь час у напівсонному стані, але спати не міг. Останні дні він не міг нічим займатися, але ще місяць тому він читав і пробував упорядковувати свої роботи – останній місяць він був дома. Кожен день приходив медбрат, ставив крапельниці, робив уколи", - розповів син Василя Лісового Оксен.

На похорони прийшли більше ста людей.

Василь Лісовий у 1972-му виступив з відритим листом на захист заарештованих шістдесятників і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними. Відсидів 7 років позбавлення волі в таборах суворого режиму, потім відбув 3 роки заслання. Був звільнений у липні 1983 року. У 1989 році реабілітований, відновлений у званні кандидата філософських наук і на роботі в Інституті філософії НАН України. Викладав філософію, готував навчальну літературу, виступав зі статтями з політології.