"Тут кора грабу, полова, лушпиння кукурудзи, трохи жита та вівса. Учора все перемололи на млині і спекли хліб. Хотіли ще назбирати у лісі трохи жолудів, але не знайшли. Хлібина важить десь під 3 кілограми – їжею за таким рецептом люди намагалися прогодувати свої сім'ї під час Голодомору, - каже лідер Рівненської обласної організації Української народної партії Світлана Ніколіна. – Ми спеціально захотіли пригостити рівнян таким хлібом, щоб нагадати їм про трагедію українського народу. Так співпало, що цього тижня влада відмовилася від асоціації з Євросоюзом і взяла курс на Митний союз. Аналогія виникає сама собою".
У суботу о 14-тій годині на Майдані Незалежності у Рівному проходить акція пам'яті жертв Голодомору. Двоє активістів кладуть на вишитий рушник велику сіру хлібину. За хлібом на стенді висить великий плакат зі зображенням Володимира Путіна, який показує дулю. Підпис під фото – "Спробуй на смак Митний союз!".
За кілька хвилин до початку акції до стенду з хлібиною підходить група правоохоронців. Цікавляться у Світлани Ніколіної, чи має вона дозвіл на встановлення намету та стенду. Міліціонерам не подобається портрет російського президента.
"Фотографія негарна, її би треба замінити", - кривляться міліціонери.
"Це просто людина схожа на Путіна показує дулю. Що тут неправильного?" – відказують у натовпі.
"Щохвилини від голоду помирало 17 людей, щогодини – тисяча", - каже у мікрофон ведуча акції. Після хвилини мовчання хлібину ділять на шматочки і пригощають ними перехожих, які проходять майданом. Навколо стенду збирається близько 20-ти чоловік.
"У хлібі не вистачає хіба гички – це зелень буряка, мої родичі колись додавали до хлібу саме це, бо іншого нічого в хаті не було", - перемовляються кілька пенсіонерів, які стоять біля пам'ятника Тарасові Шевченку.
"Хіба хліб буває несмачним? Якби усі на той час мали такий шматок щодня, то не їли би одне одного. Мама страшні речі про голод розповідала, як батьки дітей вбивали задля їжі. В хатах трупи лежали горою і ховати їх не було нікому, - розповідає старший чоловік, називається Василем. - Моя мама Акуліна Іліннічна була однією з 12 дітей у сім'ї, вона 1907-ого року народження. Жили вони тоді на Запоріжжі в селі Воскресінка – нині це Чапаєвка. Воскресінкою село назвали, бо у давнину його до тла спалили татари і потім 200 років на тому місці ніхто не жив. Так от, мама вижила лише завдяки дядьку, який жив далеко на хуторі і трохи допомагав їм з їжею. Люди шукали по полях норки ховрашків – ці тваринки часто ховають у них зерно. Знайти таку ховрашкову схованку було все одно, що знайти скарб. Не можна допустити, щоб така трагедія знову повторилася".
Активісти з хлібиною хочуть пригостити міліціонерів, однак ті відмовляються. За півгодини УНП знімає намет і всі розходяться.
3 
79692
Коментарі
99