Погані новини із США та послання Трампа Україні: про що пишуть світові ЗМІ

Президент Володимир Зеленський закликає західних партнерів до сміливості на фоні невтішних новин зі США, пишуть цього тижня світові ЗМІ.

Також у західних медіа на днях вийшов репортаж з-під Торецька, де воюють ЗСУ. З'явилася і колона про те, чого не враховують західні лідери у розмовах про Росію, коли хочуть зрозуміти природу російської агресії проти України.

Gazeta.ua проаналізувала матеріали в іноземних виданнях.

"Зеленський закликає до мужності", Politico, США

Союзники України повинні далі постачати зброю Києву, заявив президент Зеленський 18 липня на саміті Європейського політичного співтовариства. Він зібрав 47 національних лідерів у Великій Британії.

Він також закликав країни зняти обмеження на використання Києвом зброї західного виробництва по Росії. США та інші країни наполягають, щоб їх зброю не використовували для цього, побоюючись, що такі удари викликатимуть реакцію Володимира Путіна.

Зеленський попередив, що Росія може спробувати тиснути на окремі країни, щоб підірвати проукраїнський союз. Це може включати "спробу спокусити, тиснути, шантажувати вас, щоб один із вас зрадив решту", сказав він.

Новий британський прем'єр-міністр Кір Стармер пообіцяв надалі підтримувати Київ.

Заклик Зеленського прозвучав на хвилі росту сумнівів щодо відданості Дональда Трампа та його напарника Джей Ді Венса справі підтримки України. Німеччина також скорочує військову допомогу Києву вдвічі через бюджетні труднощі.

У цьому похмурому контексті Київ намагається зміцнити альянси, підписавши 18 липня двосторонні безпекові угоди з Чехією та Словенією, довівши загальну їх кількість до 25. Угоди містять конкретні положення щодо довгострокової військової і фінансової допомоги та навчання для українських військ, постачань зброї, але не направлення іноземних солдат в Україну.

"Погані новини для України", Le Monde, Франція

Захоплення Росією території повільно триває на сході України через рік після невдалого контрнаступу Києва, який перевів його війська в оборону. Але найбільш тривожні новини не з фронту, а зі США.

Трамп обрав 15 липня своїм кандидатом у віцепрезиденти молодого сенатора Венса, чим послав Києву меседж. Венс зробив серію зневажливих заяв про Україну, яка веде екзистенційну війну.

"Мушу бути з вами чесним - мені все одно, що станеться з Україною", - сказав він перед початком російського вторгнення в лютому 2022 року.

 

Він залишався вірним цій позиції, поширюючи чутки про масове привласнення допомоги США, що не раз спростовували. Після обрання до Сенату виступив проти великої військової допомоги Києву, наполягаючи, що США не мають військових засобів, необхідних, щоб Україна могла сподіватися на перемогу. Називав українську ціль повернення втрачених територій - "фантастичною".

Те, що відбувається в США, могло спонукати Зеленського вперше підняти ідею переговорів з Москвою без попередніх умов на новому мирному саміті, який відбудеться до виборів у США. Насторожене сприйняття Росією цієї пропозиції підкреслює порожнечу будь-яких дипломатичних перспектив на даний момент.

Ці загрозливі хмари роблять для Європи ще важливішою підтримку Києва. Європейці змушені згуртуватися, бо повернення неприборканого трампізму в Білий дім обіцяє радикальне переосмислення всього, що лежало в основі трансатлантичних відносин протягом останніх десятиліть.

"Трамп досі не розуміє, чому Путін воює в Україні", Bloomberg, США

Колонка оглядача Марка Чемпіона.

Живучи в Москві в 1990-х, пригадую сцену, яку показував знайомий росіянин. Стоячи біля великої настінної мапи СРСР, стукав паличкою по нових сусідніх державах Росії, а потім гавкав: "Це наше!". Так по черзі показував на кожну колишню республіку, поки не перейшов до Аляски, Каліфорнії. Він так висміював націоналістів-неофашистів РФ.

Тоді це здавалося смішним. Зараз ні. Це був 1993-ий, коли професор Гарварду Семюель Гантінгтон видав есе "Зіткнення цивілізацій?", передбачаючи, що світ не прийме західні цінності, а натомість розділятиметься та воюватиме за релігійними та культурними ознаками. Я вже стикався тоді з російськими націоналістами, які воювали в Грузії та Молдові. Вони були проти Кремля. До 2014-го Володимир Путін прийме їхні ідеї, анексує Крим і нападе на Україну.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Якщо гряне путч: Путіна нейтралізують в літній столиці

Західним лідерам слід краще зрозуміти мотиви Росії в її так званому близькому зарубіжжі, якщо хочуть правильно читати підхід Путіна до припинення війни в Україні. Ми від природи припускаємо, що все обертається навколо нас. Так само думає нарцистичний Трамп, який наполягає, що якби він був у Білому домі, Путін ніколи б не напав на Україну. За його словами, корінь проблеми, у розширенні НАТО на країни колишнього СРСР.

Путін говорить так само. Його явно обурило розширення НАТО. Але питання, чи вторглася б Росія до сусідів, якби Альянсу не існувало. Більшість доказів вказує, що так.

У 1990-х російські націоналісти мали рацію в одному - розпад СРСР означав початок імперського колапсу, а не кінець. Росія ніколи до цього не була національною державою. Нові пострадянські кордони здавалися неприродними не лише для колишніх агентів КДБ як Путін. Дуже небагато росіян, яких зустрічав у 1990-х, вважали Україну справжньою країною. Так само Білорусь чи Казахстан.

 

Кремлю знадобився час, щоб сформулювати, що означає бути пострадянським росіянином. Путін почав визначати Росію як "державу-цивілізацію", на відміну від національної держави, приблизно в 2012-му. Це стало повністю готовою доктриною у Концепції зовнішньої політики РФ 2023-го. У цьому документі проголошується "особливе становище Росії як держави-цивілізації", відповідальної за всі народи "русского мира".

Ця ідея - ключова для формування очікувань щодо обставин, за яких Путін може досягти миру в Україні та на який термін. Росія ніколи не була жертвою, яка реагувала на загрози, але переслідувала власну програму розширення. Ось чому Путін так агресивно відповів у 2013-му на бажання Києва підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Вона загрожувала зірвати його плани щодо України.

У той час членство України в НАТО не було на порядку денному і навіть не було можливим для країни, чия конституція забороняла вступ до військового блоку. Це змінилося лише в грудні 2014-го, через дев'ять місяців після анексії Криму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Плани Путіна і впевненість Зеленського щодо НАТО: про що пишуть світові ЗМІ

Ідеям про Росію як державу-цивілізацію, яка бореться проти Заходу, зараз вчать росіян у школах, університетах. Основна ідея в тому, що РФ - "спадкоємиця тисячолітнього історичного і політичного досвіду всіх попередніх держав, що існували на її території". Впровадження цієї версії історії - величезний проєкт, який включає призначення віцеректорів як комісарів в університетах і направлення майже 6000 професорів до центрів перепідготовки.

Назва Україна, як вчать росіян, ніколи не була національною чи етнічною ознакою, а вказувала на прикордонні території Росії. Російські тексти зображують геноцидну історію експансії як безкорисливий тягар, який несуть етнічні росіяни на користь менш цивілізованих народів.

Проблема світогляду Путіна для українського суверенітету очевидна. Але це також проблема для Європи, бо неясно, де закінчується цивілізаційний проєкт Росії чи як поглинання України може додати їй амбіцій. То що робити? Дозволити Путіну нав'язати свою "цивілізацію" чи зупинити його в Україні?

Росія не перша імперія, яка протистоїть втраті колоній. У її спробі немає нічого унікального. Але мало хто припустив би, що Австрійська, Османська, Британська чи Французька імперії мали право утримувати колонії, не кажучи про відновлення імперських претензій, або що бажання зробити це було "спровоковане".

Розуміння поглядів Путіна - ключове для розуміння того, що "нейтралітет" і "демілітаризація", яких він вимагає від сусідів Росії, не є його кінцевою метою. Це необхідна умова для відбудови "російської цивілізації" та статусу Москви як серця імперії.

Якщо колишній і, можливо, майбутній президент Трамп захоче зіграти роль посередника, то неодмінно має почати з прочитання російських підручників.

"Тонка лінія захисту України", The Times, Велика Британія

Екрани комп'ютерів фіксують активність, офіцер спостерігає. На моніторі група росіян повзе крізь зарості до передмістя Торецька. На іншому будинок.

"У тому будинку четверо росіян", – каже командир батальйону БПЛА, майор Артем Осадчий.

Піхотинці його бригади стоять за сотню метрів, ведуть бій за дім. Російський штурм розпочався 18 червня. Торецьк - новий осередок наступу Росії.

Росіяни просуваються, попри спеку понад 37 градусів. Сонце карає солдатів з обох сторін, які біжать з повними рюкзаками, бронежилетами, автоматами та амуніцією.

Чоловіків і жінок бригади вивели до Торецька, щоб утримати рубіж і зупинити росіян. У темній кімнаті майор керує через двох офіцерів і безліч екранів, карт і планшетів. Осадчий наказує атакувати FPV-дронами. Будівля загорілася, коли в неї попали чотири дрони. Полум'я змусило трьох росіян вибігти на вулицю, щоб втекти в іншу будівлю, поки їх переслідують БПЛА. Серед пілотів багато жінок. У росіян теж є жіночі війська.

Заступник командира бригади, підполковник "Дабі", розчарований, що влада не змогла переконати населення мобілізуватися до армії.

"У суспільстві складається враження, що всі, хто мобілізований, гинуть. Люди бояться, але це неправда. Візьмемо роту зі 100 осіб. За один вихід може загинути п'ять-сім. Близько 30 поранених, багато з них одужують. Ще люди лікуються, народжують трьох дітей, йдуть доглядати за матір'ю чи дитиною, і через рік із 100 осіб менше 50. Цим хлопцям потрібен відпочинок", – каже Дабі.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трамп хоче домовитися з Путіним: про що пишуть світові ЗМІ

У Торецьку росіянам допомагає повільне постачання західної зброї Україні. Найскладніша частина роботи Дабі – втішити матерів, які втратили сина. Найважчі моменти, коли люди пропали безвісти на нічийній землі, а матері вимагають "віддайте сина, щоб повернула додому". Як батько, він розуміє їхній біль. Минуло кілька тижнів, як бачив свою вагітну дружину та дворічну дочку, і ніколи не впевнений, що побачить їх знову. Але бійці бригади мають шлях для каналізації гніву.

"Коли скидаємо бомби, вони дзвонять по рації, кричать, що є поранені. Чуємо їхні перехоплені розмови. Їм наказують залишатися до кінця, не відступати. А потім вони вмирають", - каже Осадчий.

До кінця дня взвод з 15 росіян, кожен з яких намагався наступати невеликими групами по три-чотири особи, знищений.

"Така їхня тактика просуватися невеликими групами, знаходити укриття, й набирати масу, поки не зможуть атакувати наші окопи. Маємо бути дуже обережними, щоб не пропустити їх. Не можемо бачити всіх. Якщо пропустимо когось, то сподіваємося, що наша піхота завершить роботу", - каже Осадчий.

×