"Поява Роберта Мугабе на конференції, присвяченій продовольчій безпеці і продовольчим питанням, - на мій погляд, повна безсоромність", - виразився міністр закордонних справ Австралії Стівен Сміт, один самих ярих критиків Мугабе.
Важко уявити жест, який наочніше демонструє неефективність міжнародних інститутів у боротьбі за права людини і за допомогу тим, хто голодує. Навіть якщо б хтось забрався на купол собору Святого Петра з мегафоном і кричав, що ООН не приносить користі, він би не зміг зробити проблему очевиднішою, пише The Washington Post
Річ у тому, що Мугабе приїхав до Риму на запрошення Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН, яка проводить тут конференцію з проблем всесвітньої продовольчої кризи. Президент Зімбабве опинився в Римі, попри той факт, що формально ЄС заборонив йому приїжджати до Європи, де він оголошений персоною нон-грата: останніми роками в Зімбабве його політичних супротивників б"ють і вбивають так відверто, що це помітили навіть європейці, передає InoPressa.ru.
Проте, італійці, схоже, не змогли не пустити до себе Мугабе на цьому тижні. Оскільки саміт проводить ООН, то правила організації мають пріоритет над європейськими і італійськими прикордонними правилами.
Мугабе не вперше користується цією невеликою лазівкою: він вже відвідував продовольчу конференцію ООН в Римі у 2002 році. Тоді президент зупинився в п"ятизірковому готелі на вулиці Венето, його дружина відправилася по магазинах.
Сам Мугабе хвалився, що продовольчі запаси Зімбабве виростуть завдяки його програмі "Земельних реформ" - тобто завдяки повній конфіскації землі у білих фермерів і її перерозподілу серед своїх прихильників. Цей прогноз не збувся.
Гіршого часу також не придумаєш: ООН все ще намагається (або повинна спробувати) виправдатися за нещодавню невдачу, коли вона намагалася переконати генералів в М"янмі - вони також часто використовують продовольчу допомогу як політичну зброю - прийняти допомогу зовнішнього світу. Через місяць після того, як на побережжя М"янми прийшов циклон "Наргіс", близько чверті мільйона місцевих жителів як і раніше не отримує регулярних постачань їжі і води.
Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун після довгих суперечок відвідав М"янму, а генерали після тривалої суперечки погодилися пустити в країну невелике число закордонних гуманітарних співробітників. Проте навіть високопоставлений представник ООН з питаннях допомоги потерпаючим від голоду нещодавно визнав, що в країні ще не вирішені "невідкладні завдання".
Перекладемо: режим як і раніше відмовляється допустити в потерпілий район працівників гуманітарних організацій, як і раніше не дозволяє іноземцям в"їжджати в країну, як і раніше не дає іноземним суднам пристати до берега і доставити допомогу.
Насправді, гуманітарна криза в М"янмі спричинена політичною кризою. Гуманітарна криза в Зімбабве також спричинена політичною кризою. Проте ООН ніколи не ставила своєю за мету вирішення політичних криз, і тому вона не може по-справжньому дати раду і з гуманітарними проблемами вказаних країн.
Офіційно ООН зобов"язана поважати рішення уряду М"янми не годувати свій народ. Офіційно вона повинна запросити Мугабе до Риму, хоча Євросоюз це забороняє.
Якийсь ООНівський чиновник виправдовує приїзд Мугабе тим, що ООН покликана сприяти "взаємодії, а не ізоляції", і тим, що нинішня конференція з продовольства настільки важлива, що "все решта не має значення".
Звичайно ж, ці слова - нонсенс.
"Останнє" - це жорстока диктатура, маніпулювання сільським господарством на догоду політиці, страх і насильство - тобто все, що не пов"язане зі зростанням світових цін на сировину, масовою переробкою сільгосппродукції на біопаливо або засухою.
До честі європейських лідерів, вони спробували зачепити "решту" і чинити тиск на Мугабе, обмежуючи його в праві їздити за кордон, уникаючи зустрічей з його участю і намагаючись показати, що його дії неприйнятні.
Наразі ця тактика не приносить користі, проте її не можна назвати абсолютно позбавленою сенсу: Мугабе явно не все одно, як відноситься до нього Європа, інакше він би не почав намагатися обійти її заборону.
Але європейський бойкот міг би спрацювати краще, якби ООН не допомагала лідерові Зімбабве посміятися над ним. Замість цього ООН слід приєднатися до бойкоту. Врешті-решт, якщо це серйозна конференція з проблеми продовольства, то на ній не повинно бути місця людині, яка погубила продовольчу політику власної країни.
За даними гуманітарної організації Oxfam, 80% населення Зімбабве наразі виживає менш ніж на 1 долар в день - за що відповідальна політика Мугабе - а також не має доступу до мінімально необхідного продовольства і чистої води.
Інфляція складає 355 000%, урожай цього року виявився бідним, жителі в масовому порядку покидають Зімбабве. Крім того, Мугабе відомий тим, що використовує продовольчу допомогу як політичну зброю - її видають лише тим, хто голосує за нього. Таким чином, його присутність на продовольчому саміті ООН - це гірка іронія.
В той же час, організатори саміту від Італії і ООН не включили президентів Ірану та Зімбабве до списку запрошених на вечерю, яку дадуть у вівторок на честь очікуваних на форумі представників приблизно 40 держав прем"єр Італії Сильвіо Берлусконі і генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, повідомляє NEWSru.ua.
8 
35413
Коментарі