Фонд Вадима Столара запустив проєкт "Відновись", який має допомогти родинам з дітьми, що втратили батька через російську агресію, покращити емоційний стан. І вже 200 сімей пройшли реабілітаційний курс під час реалізації першого етапу проєкту в Буковелі в Карпатах. Про походження ідеї "Відновись", особливості його реалізації, команду й власні враження, а також про роботу Фонду загалом розповіла його волонтерка Наталія Приходько.
З перших днів війни Фонд Вадима Столара, як і більшість інших, був зосереджений на допомозі людям, забезпеченні їх усім необхідним для виживання. Як виникла ідея розширити сферу діяльності й запустити масштабний проєкт "Відновись" у цей непростий час?
Щоб відповісти на це питання, необхідно спершу розповісти, із чого все починалося. У перші дні війни багато з нас, зокрема я, були в розпачі, наче в тумані, і не могли збагнути, що все це – насправді. Але українці мають чудову рису: вміння швидко об'єднуватися в кризові моменти й знаходити в собі нові сили під натиском біди.
І з початком широкомасштабного вторгнення багато людей згуртувалися заради однієї мети – допомагати нашій державі й людям протистояти російській навалі. Фонд Вадима Столара не був винятком. До нас з перших днів почало доєднуватися багато людей, які й зараз є нашими волонтерами.
Наш фонд, як ви знаєте, іменний, і саме Вадим Столар є тією людиною, навколо якої об'єдналися волонтери. Він є, як я кажу, "двигуном прогресу" всієї допомоги й усіх проєктів, які зараз реалізовує Фонд.
Отже, ми від початку намагалися відповідати на ті виклики, які ставали перед державою та людьми в конкретний момент. Скажімо, на початку березня була велика потреба в гарячому харчуванні.
Ми мали нагодувати киян, які залишилися без засобів до існування, переселенців, які хлинули до столиці. І, звісно, наших захисників, що стояли на варті Києва.
Але ж ми – благодійний фонд, а не ресторан, і ніколи не займалися такою діяльністю. Проте змогли швидко знайти людей, які вміють готувати, домовитися про закупи продуктів, організувати кухню та налагодити процес приготування і розвезення готової їжі. І все це в час, коли Київ був під обстрілами, коли по продукти на склади доводилося їздити фактично під кулями. У такі моменти розумієш, наскільки ми сильні й скільки можемо зробити такого, чого б ніколи про себе не подумали.
Нам удалося реалізувати свою мету. На 1 червня ми приготували 600 тисяч порцій гарячого харчування. Це величезна цифра, але коли ми цим займалися, ніхто нічого не рахував – ми просто робили те, що мали робити, в режимі 24/7.
Але ж не гарячим харчуванням єдиним?
Звісно, ні. Усі пам'ятають, які на початку вторгнення були проблеми з медикаментами – аптеки майже не працювали, а до тих, що були відчинені, вишикувалися довжелезні черги. Ми зібрали всі можливі контакти постачальників, домовилися, і закуповували багато медикаментів і для населення, і для ТРО, і для ЗСУ.
Були також проблеми з харчами в крамницях. І це також величезний пласт роботи, якою ми, до речі, займаємося і понині. До того ж починали ми зі спроб опрацювати індивідуальні замовлення: коли одна людина просить, скажімо, 1% кефір, і 2,5% їй уже не підходить. Але ми швидко зрозуміли, що так не піде: зараз не до індивідуальних забаганок, нашою метою є допомогти якнайбільшій кількості людей.
Тож ми сформували максимально збалансований "стандартний" продуктовий набір, який надаємо й досі. Зараз продуктова допомога спрямована саме на внутрішньо переміщених осіб, тому що, на думку команди Фонду, це сьогодні найвразливіша категорія.
Якщо ми вже говоримо про напрямки роботи Фонду загалом, то не можу не запитати про допомогу нашим захисникам…
Коли військові побачили, що Фонд Вадима Столара активний і робить багато, вони почали звертатися до нас щодо амуніції. І я ніколи не могла подумати, що я – мама трьох дітей і юрист за освітою – почну розбиратися: чим 4-й клас захисту у бронежилетах відрізняється від 6-го, які бувають тепловізори тощо. Але разом з командою почали в цьому розбиратися і вивчати.
І вже маємо цілий напрям, де допомагаємо захисникам амуніцією, спорядженням, формою. Ба більше, із часом ми настільки розширили цей напрям, що в його рамках надаємо ЗСУ дрони для розвідки й наведення артилерії, а також броньовані автомобілі підвищеної прохідності, оснащені медичним обладнанням для евакуації поранених з поля бою.
Ви говорили про допомогу киянам, але ж наскільки мені відомо, ваша "географія" поширюється і на інші міста й регіони?
Ми допомагаємо в усій Україні тим, хто до нас звертається. Це й Харків, і Донецька область, і Дніпро. Окрім цього, зараз допомога продуктовими наборами їде до Сум, Чернігівської та Київської областей. А за тиждень плануємо передавати допомогу до Вінниччини й Житомирщини, адже там також зосереджено багато ВПО. Розповідати з подробицями можна довго…
Повертаючись до проєкту "Відновись" – звідки він виріс?
Раніше ми реалізовували проєкт "Історії сильних", де люди мали змогу розповісти про свою біду. І ми помітили, що іноді вистачає просто поговорити з людиною, щоб їй стало легше. А ще, отримавши купу повідомлень з історіями, зрозуміли, яка величезна кількість людей потребує допомоги. Як багато українців потребують "другого дихання", відновлення емоційного стану. Саме так і виникла ідея проєкту "Відновись".
Зупинилися на двох категоріях: сім'ї, які втратили житло, і сім'ї, де є загиблий внаслідок бойових дій – як військовий, так і цивільний.
Ми розуміємо, що не змінимо реальність – у нашій державі страшна біда. І що ми не зможемо допомогти всім. Але намагаємося дати це "друге дихання" сім'ям з дітьми, особливо тим, де загинув чоловік. Зробити так, щоб вони набралися сил. Адже діти – наше майбутнє, і від того, наскільки вони будуть емоційно стабільними, залежить майбутнє України.
Наскільки мені відомо, ви починали із ширшої аудиторії, але зараз зосередилися на сім'ях загиблих?
Ми з командою Фонду Вадима Столара довго думали, для кого буде цей проєкт. Спочатку обговорювали широку категорію – внутрішньо переміщені особи. Але зрозуміли, що це нереально й треба визначити пріоритети. Тож зупинилися на двох категоріях: сім'ї, які втратили житло, і сім'ї, де є загиблий внаслідок бойових дій – як військовий, так і цивільний.
Але, організувавши перший заїзд, зрозуміли, що заявок навіть за цими двома категоріями, на жаль, надто багато. Ми хочемо допомогти всім, але розуміємо, що реалізувати це буде важко. Проте намагатимемося!
Перший заїзд уже відбувся. Розкажіть, чи важко було працювати з цими сім'ями?
Так, перший заїзд відбувся в Буковелі в Карпатах. Працювати із цими сім'ями доволі важко, тому що всі вони травмовані, у них горе. І, працюючи з такими людьми, спілкуючись з ними, організовуючи для них заїзд, важливо не нашкодити. Ці люди відкриті, вони прагнуть спокою, миру для себе й своїх дітей. Вони всі, як ми, мали плани, мрії, бажання. І все це забрала війна. А в цих людей вона забрала ще більше. Я була кілька днів із цими родинами під час заїзду, і коли завітала до них уперше, не змогла стримати сліз.
Але, з іншого боку, відчуваєш радість, що можеш допомогти цим людям. Мені було втішно бачити, як діти бігають, галасують, граються. Як їхні матусі дивляться на них і радіють за них, хоч трохи відірвавшись від свого горя.
Також багато із цих сімей, як виявилося, уперше в Карпатах. Тож я раділа ще й тому, що діти й мами змогли побачити красу й велич української природи. Такі двоїсті враження.
Розкажіть про команду "Відновись" – це волонтери чи не тільки?
Ми відповідально підійшли до цього проєкту, розуміючи, що працювати доведеться з людьми в нестабільному емоційному стані. Тож ми зібрали волонтерів, аніматорів, профільних фахівців з відновлення.
Адже "Відновись" – це не просто про проживання і харчування. Розробили цілу програму з розумінням того, чим і як ми допомагатимемо людям. Вона містить і арттерапію, і малювання, і ліплення. Були спортивні секції, конкурс талантів. Звісно, власними силами всього цього ми б не змогли зробити. Тому залучили низку спеціалістів.
Своєю чергою, представники Фонду взяли на себе організаторські функції. У перший заїзд потрапили 200 сімей – всіх їх треба було перевезти, розселити, налагодити харчування, розв'язати всі питання, які виникали на місці. Всім цим ми й займалися, адже нам було важливо, щоб люди почувалися комфортно.
На який час розрахований проєкт? Коли наступні заїзди? І скільки сімей плануєте відновити?
Ми поставили собі за мету допомогти відновитися тисячі українських сімей 2022 року. Перший етап нашого соціального проєкту на 200 сімей уже відбувся.на мою думку, він був максимально вдалим. Ми досягли мети, люди задоволені. Одна мама сказала мені, що вперше з лютого її дитина та й вона спокійно спали. Багато з нас навіть не розуміють, наскільки це вагомо...
Другий етап "Відновись" плануємо на середину вересня. Точну дату підтвердимо, коли оформимо договірні відносини з готелем.
Через велику кількість заявок від українців також обов'язково проведемо заїзд ще в жовтні. Щодо листопада — грудня – подивимося, але хочемо, щоб усі, кому це потрібно, мали можливість реабілітації та відновлення, набралися емоційних сил пережити все те, що зараз відбувається.
Ви згадали про готелі – а як ви їх знаходите й чи надають вони знижки на соціальні проєкти?
У нас велике коло спілкування, тож ми кинули клич, описали проєкт, пояснили, для кого й для чого він. І відгукнувся готель "Магія Карпат" (MK Resort) у Буковелі. Хочу подякувати керівництву цього закладу й усієї мережі Fomich Hotels Group – це люди, які справді допомогли нам досягти мети проєкту.
Бо вони не просто формально виконували пункти договору, а підійшли до наших матусь і дітей зі щирою душею. І впродовж першого етапу "Відновись" багато допомагали нам і підтримували. Вони організували для наших пожильців басейн, хоча в договорі такої послуги не було. І допомогли створити певну казку для людей, чого б ми самотужки ніколи не досягли.
Щодо другого етапу – тут уже спрацювали ті емоції, які ми намагалися передати через наші соціальні мережі. Ми прагнули донести, наскільки це класна й добра справа, і наскільки результат вражає. І до другого заїзду до нас звернулися вже власники готелю – не хочу називати його, поки не підписали договір. Але це буде класне місце! І я впевнена, що люди, які самостійно звернулися до нас за покликом серця, допоможуть створити для людей таку ж казку, яку вдалося на першому.
Що вас вразило найбільше під час реалізації "Відновись" і коли ви особисто завітали на проєкт?
Було багато моментів, про які я не можу спокійно згадувати. Але, мабуть, найбільше запам'ятався вечір, коли ми влаштовували шоу мильних бульбашок. Під час заходу дітей нагороджували грамотами за активність і в кожного я запитувала про їхнє майбутнє.
І мене найбільше вразило, що всі діти точно знають, ким вони хочуть бути й що хочуть робити в майбутньому. Хтось планує стати фотографом, хтось дипломатом, хтось ветеринаром. Жодну дитину це питання не спантеличило.
І я зрозуміла, що майбутнє наша держава справді має. Що ми точно вистоїмо й усе буде добре.
Наостанок хочу подякувати всім, хто допомагає в діяльності Фонду Вадима Столара, усім волонтерам. Людям, які навіть один раз приходили до нас пакувати продуктові набори – адже вони кинули свої справи й прийшли.
А тих, хто має можливість і бажання допомагати людям, запрошую приєднуватися до наших лав! Ми завжди раді новим членам команди й упевнені, що разом зможемо допомогти якнайбільшій кількості людей.
1 
1262