Якою могла б бути Україна й українці, якби не Голод 1932–1933 років, розповідає академік Микола Жулинський, 70 років, директор Інституту літератури ім. Тараса Шевченка:
Населення України мало б бути 60–65 мільйонів. Зараз нас 46 мільйонів. Дослідники називають різну кількість жертв Голодомору 1930-х. Британський історик Роберт Конквест, скажімо, говорить про 5 мільйонів осіб. Але якщо рахувати: загиблих від голоду, людей, які потім не змогли мати дітей, тих, кого охопив страх і безнадія, то знищено близько 10 мільйонів українців. 3,94 мільйона з них загинули саме через голод, решту морально та фізично скалічили.
В Україні переважала б українська мова. Розкол країни бере початок саме з того часу. 28 грудня 1933-го в Україну переселили 117 тисяч осіб із Росії і Білорусі — у Дніпропетровську, Одеську, Харківську та Донецьку області. Було 329 ешелонів переселенців. Ще 221 тисячу привезли 1935-го. Коли 1937 року проводили перепис, всі ці люди, звісно, записалися українцями. Але ж вони — носії зовсім іншої культури, світогляду та звичаїв. Натомість українських інтелектуалів, патріотів було знищено.
Українці були би багатшими. У наших предків були золоті вироби, прикраси. Мусили продати їх, щоб вижити. Ми втратили родинні коштовності, реліквії, цінності, старовинні ікони.
Україна раніше могла б стати незалежною. Потенціал був. Про це свідчать попередні повстанські виступи. Україна мала шанси ще до війни здобути незалежність. У країні була опора держави — господарі, які вміли працювати і мали достаток.
Більше українців вірили б у Бога. Протягом 1933–1937 років комуністи зруйнували в Україні близько 75 тисяч церков.
1 
79692
Коментарі
3