У селах Шпилі та Рудня-Шпильова Іванківського району на Київщині науковці знайшли кілька родин, які займаються прадавньою традицією - бортництвом. Цей район, а також Бородянський, Поліський та Вишгородський здавна славилися цим ремеслом.
Наукову експедицію провели в рамках Національного проєкту "Бортництво Полісся: архаїчна традиція в сучасному вимірі".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мед суттєво подорожчає: чому ціни зростуть
Бортництво – це лісова форма пасічництва. Для добування меду бортники спершу утримували бджіл у природних або штучних дуплах дерев, пізніше – у спеціально виготовлених колодних вуликах, які підвішували до лісових дерев або розташовували в садибах.
Ігор Глущенко із села Шпилі називає себе бортником і пасічником. Окрім вуликів, має 15 бортних колод. 8 із них встановлено в його садибі, решта – в лісі, їх використовує як пастки для бджолиних роїв, пише інформагенція "Погляд".
Для Глущенків бортництво – справа поколінь.
"Ще мій прадід займався бортництвом, – розповідає Ігор Володимирович. – Я теж почав. У старих людей попросив борті-довбанки. А зараз і сам роблю".
Бортництвом і бджільництвом займається чотири роки. Каже, мед із вулика і з бортної колоди за смаком відрізняється. Одну з колод не чіпає три роки. Запевняє: стільки й має настоюватися справжній дикий мед.
Ще один бортник - із сусіднього села Рудня-Шпильова, 70-річний Іван Марченко. У нього дві борті розташовані на деревах, до них дістається драбиною.
"У бортників завжди руки-ноги були поламані, бо витягти борть на таку висоту було нелегко. Використовували колесо для воза, і так помаленьку витягували", – каже Іван Іванович. Додає, що нині взяток невеликий, бо збідніло розмаїття трав і квітів.
Раніше вважалося, що бортницький промисел на Київщині втрачено. За документальними джерелами, в Україні осередки бортництва залишилися лише у Рівненській та Житомирській областях. 2018 року їх внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бджолиний рій ловлять на рамку з медом
"Ми знайшли осередки бортництва на Київському Поліссі. Це дає можливість говорити про початок дослідження сучасної версії промислу на цій території. А також про розширення Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Ця знахідка без перебільшення унікальна. Означає, що бортництво на Київському Поліссі не лише не зникло, а й розвивається в сучасних реаліях", - зазначила куратор проєкту, директор Вишгородського історико-культурного заповідника Влада Литовченко.
Національний проєкт "Бортництво Полісся: архаїчна традиція в сучасному вимірі" стартував 30 червня. Його ініціював Вишгородський історико-культурний заповідник за підтримки Українського культурного фонду.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Поліссі чоловіки тисячу років не голили бороди
Історія розвитку бортницького промислу сягає часів Київської Русі. Виробництво меду та воску згадується в літописах та записках середньовічних географів. Кодекс законів "Руська правда" містить відомості про штрафи за порушення бортної межі, за знищення бортів і бортних дерев.
Традиційно бортництво було заняттям чоловіків. Передавалося у спадок по чоловічій лінії разом із бортями та пасіками. Так утворювалися династії спадкових бджолярів.
На території України бортництво було розвинене на Поділлі, в Карпатах, на Полтавщині, Поліссі. Проте на більшості територій у ХІХ столітті було витіснене сучаснішими формами бджільництва.
3 
79692
Коментарі