Село Губин Іванківського району Київської обл. розташоване на межі 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції. Біля селища - кладовище, за ним починається огороджена колючим дротом зона.
В Губині проживає 79 чоловік, переважно пенсійного віку. До аварії на ЧАЕС мешканців було близько 500. На Провідну неділю до селища з`їхалися рідні та близькі похованих на кладовищі.
"Порожніх хат тут більша половина. Правда, якісь люди тут недавно дві хати побудували — тишина їм тут подобається. У сусідки минулого року було 24 корови, тепер, може, половина лишилася. У хліві вони не зимують — і дощ іде, і сніг — а вони пасуться. Води вона їм ніколи не дає — вони снігу понаїдаються. Буває, що приїжджають якісь хлопці — то вона їм на мішок-два муки бичка може поміняти. Я родом звідси, але сорок років прожила в Дитятках — це неподалік. Мати, сестра, брат, які жили тут — всі померли. А я сюди перебралася, наглядаю за чоловіком сестри. Він вже старий, з рідних у нього нікого не має", - розказує 83-річна Марія Харлан.
"В зону ходимо — тут проволока рядом. Гриби беремо та ягоди, а потім здаємо. Треба якось жити. Пенсії — 900 гривень. В місяць 2 гривні 10 копійок доплачують — на чисті продукти. Насмішка: буханка хліба — 4.60, а за газ, за світло гривень 300 виходить. Добре, що своя картопля. Кості тут у всіх болять — зона своє дала. Те с паличкою, те згорбилося. Медпункт у нас після аварії побудували — тільки не знайдеться така людина, щоб постійно працювала. Десь через рік після аварії газ провели - щоб дровами не топили. У мене дозиметр був — то в печі аж зашкалювало. Нам уже кінець - нема чого бояться. Тепер тут, як у пісні: "Досками забиті і вікна і двері, навколо кропивою все заросло". Оце нам та атомна зробила", - говорить 80-річна Анастасія Рудавка.
"Радіацію не міряємо — чогось так думаємо, що у нас її нема. Пахаємо на городах, садимо, що треба: картошку, огірки — все. І спокойно їмо", - каже продавець сільського магазину 74-річна Віра Джура.
3 
79692
Коментарі
2