6 років тому в Києві на Майдані в мене загинув тато. Я була дитиною, коли його вбили. Мені було 12. Того дня я повернулася зі школи додому. Робила уроки. Дивилася прямі трансляції з Майдану. Вогонь. Колеса. Крик. І пишалася своїми батьками, що вони там. А потім дізналася, що мого тата вбили. Мого тата. Я розказувала вам про це? Так? Ну тоді добре. Ні? Ну тоді розкажу, чому ні. Бо про смерть говорити незручно.
Пише 18-річна Ірина Дідич у Facebook. Її батько Герой України, сотник івано-франківської сотні 44-річний Сергій Дідич - один із перших загиблих Небесної сотні.
"Сьогодні я не буду розказувати про свого тата. Я буду говорити, чому я про це мовчу. Бо про смерть говорити незручно", - пише дівчина.
Сергій із дружиною Галиною на Майдані був із початку грудня. 18 лютого 2014 року разом зі своєю сотнею стримував атаку "Беркута" у Кріпосному провулку. За словами побратимів, коли його сотня відходила, Дідич ішов останнім.
"От скажу я вам:
- Привіт. Мій тато на Майдані загинув. І так, я з цим живу. Так, плачу, коли про жертовність говорять. Коли беркутівців в Росію відпускають. Коли "дегероїзують". Коли б'ються за соцдопомогу. Коли вирішують, хто за кого має помирати. Але ж живу.
І що ви мені відповісте? Зазвичай люди мовчать. Або обіймають. (Це вже трохи краще. Але не для мене. Тільки для них.) Бо про смерть говорити незручно", - продовжує донька Героя.
Сергій Дідич з-поміж усього заснував "Клуб мандрівників "Золоте руно", одним із перших розробляв туристичні маршрути Дністром, організовував сплави Серетом, Збручем, Лімницею.
"Чи скажу: Вибачте, друзі, я на збір не прийду. Просто зараз 19-та година. 18 лютого. 6 років тому я почула, як кричить моя бабця. Бо її сина вбили. Мені зараз складно зорієнтуватися. Бо я досі цей крик чую.
Чи: Вибач, мам. Але я не можу з тобою сьогодні говорити. Як і ти не могла говорити зі мною цього дня 6 років тому. Сьогодні я буду вибивати. Вибач, мам.
Але я не скажу вам того. Бо про смерть говорити незручно", - пише Ірина.
"Смішно. Але коли мені було 12, то мій тато сказав, що хоче зробити мені красиве весілля вдома. З друзями і літніми квітами. Але, знаєш, його вбили 6 років тому. І жодне весілля вже не буде таким, яким він його зробив би. Але я точно вам того вголос не сказала б. Сказала б, що я про таке не думаю. Бо про смерть говорити незручно".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кривавий День соборності під час Революції гідності приніс перші жертви
18 лютого 2014 року задля припинення свавілля державних органів українці, які протестували на Майдані, зранку організували ходу до Верховної Ради України. Вона отримала назву "Мирний наступ". Люди вимагали від влади рішень для виходу з кризи і врегулювання ситуації в країні, насамперед обмеження повноважень президента України шляхом внесення змін до Конституції України.
"Рішення" тодішня влада прийняла: працівники міліції спільно з тітушками на вулицях Інститутській та Грушевського, у Кріпосному провулку та Маріїнському парку вбили 23 людини, 509 осіб отримали тілесні ушкодження, з них 37 - тяжкі, 85 - середньої тяжкості.
4 
79692
Коментарі