Грета та Гліб з Соледара, Ваня з Боярки, Діна і Міра зі Щастя та ще кілька десятків дітей зараз живуть разом під спільним дахом в одному з найбезпечніших регіонів України – Закарпатті. Тут хлопців та дівчат обпалених війною міст та сіл приймає містечко "Затишок". До приватного пансіонату завітав "Телеграф", щоб побачити, в яких умовах живуть діти та дорослі.
При відключенні світла рятував "Вогник", тепер – генератори від благодійників
Проїхати повз "Затишок" навіть у тих, хто вперше опинився в селі Пилипець Хустського району, навряд чи вийде – будівлю з муралом і яскравим шатром поруч помітно здалеку. До закритої території містечка веде місточок через річку, потрапити сюди сторонній не зможе, всі мешканці під надійною охороною і захистом.
– Коли почалася повномасштабна війна, в Пилипець почали їхати люди із зони бойових дій, – згадує Рената Гусейнова – керівниця проєкту "Дитяче містечко "Затишок". – Це в тому числі були два дитячі будинки сімейного типу з Херсонської й Чернігівської областей, інтернат із Щастя Луганської області, дітки з опікунами з Донецької області. Ми винаймали для них будинки, а потім прийшла ідея створити для них якесь спеціальне місце. І для цього підійшла колишня турбаза, яка була відремонтована разом з представниками українського бізнесу, благодійниками, всі фінансові питання взяв на себе благодійний фонд "Боржавська надія". І зараз "Затишок" – це триповерхова будівля на 1000 квадратних метрів з жилими кімнатами, а також харчоблок, медпункт, будиночок персоналу і склад.
Всі корпуси зовні оформлені в одному стилі, стіни головного прикрашає тематичний мурал, всередині – необхідна техніка, меблі, інвентар. Колектив укомплектований, функціонування містечка забезпечують як місцеві мешканці, так і переселенці. На гостей уваги не звертають і займаються буденними справами. Наприклад, на кухні як раз тривало приготування обіду.
– Сьогодні в нас буде гречана каша, хек, запечений в томатному соусі, та салат. Меню збалансоване – постійно присутні овочі, основні страви чергуємо: якщо сьогодні риба, то завтра може бути курятина, наступного дня – телятина, – говорить помічник кухаря Надія Худан. – Зараз готуємо на один прийом їжі (а їх чотири – сніданок, обід, полуденок і вечеря) близько 40 порцій – для дітей і дорослих.
Рената додає, що через перебої зі світлом, а були дні коли у "Затишку" його давали на 10 хвилин, повари залишались на ніч і готували, як тільки вмикали електрику. Потім протягом дня страви підігрівали на невеличкій газовій плитці "Вогник".
– Коли ми тільки сюди приїхали, було два стелажі й одна пральна машинка, а діточок 60, тож вона не вимикалась цілодобово. Зараз в нас вже три пральні та дві сушильні машини, – каже Світлана, що 43 роки працювала на підприємстві "Артемсіль".
Рената додає, що розв'язання питання з електрикою було на поверхні – придбати генератор. Та для потреб містечка він мав бути потужністю 100 кВт – вартість такого перевищувала мільйон.
– На пост у соціальних мережах про те, що "Затишок" в складній ситуації, відгукнулось несподівано багато різних організацій і людей, – пояснює Рената. – Вони подарували нам два генератори, а ще один ми купили на зібрані кошти. Тепер мешканці "Затишку" мають тепло, світло, гарячу їжу, можливість навчатися і жити повноцінним життям.
Технічні працівники містечка зробили для генераторів окремий "будиночок", під'єднали їх до системи, й вже в новий 2023-й рік "Затишок" вступив у всеозброєнні.
Вихователі містечка допомагають з уроками і організовують дозвілля
Налагоджене в "Затишку" і надання допомоги дітям та дорослим у випадку хвороби – в окремій одноповерховій будівлі на цілодобовому чергуванні є одна з трьох медичних сестер. Як раз була зміна Марини Монди, що живе в селі неподалік і перейшла працювати до дитячого містечка зі Свалявської центральної районної лікарні.
– Частина дітей, особливо якщо вони з зони бойових дій, не мають з собою документів про стан здоров'я, тож ми їх оглядаємо, важимо, розпитуємо, чи є якісь скарги. Возили також всіх перед навчальним роком до Мукачева на медогляд, – говорить Марина і додає, що в медпункті є запас ліків, перев'язувальних матеріалів – щось купується, щось передають благодійники. За тим, щоб в наявності були найбільш популярні препарати, слідкує адміністрація.
Також на контролі – навчання і дозвілля дітей. Організувати перший пункт допоміг Пилипецький заклад загальної середньої освіти, де хлопців та дівчат, позбавлених батьківського піклування з "Затишку", прийняли з 1 вересня. За другий – відповідають вихователі містечка, допомагають з уроками, організовують змагання і тестування, майстер-класи.
– На другому поверсі є кімната, де розташована бібліотека, тут діти можуть почитати, пограти в настільні ігри, помалювати, щось змайструвати, – говорить маркетинг директор БФ "Боржавська надія" Андрій Колісник. – Є також комп'ютерний клас, на четвертому поверсі – велика зала, де проводяться дискотеки, різні святкові заходи. Тут є м'які крісла, проєктор, тож кожного вечора діти збираються і дивляться мультфільми чи кіно.
Що ж стосується проживання, то діти розселені по кімнатах – в кожній, крім ліжок, є шафи для одягу, письмові столи та стільці, а також окремі санвузли. За порядок відповідають самі господарі.
"Умови дуже гарні, але діти весь час питають: "Коли поїдемо додому?"
Мешканці "Затишку", з якими вийшло поспілкуватись, зізнаються: почуваються тут комфортно і спокійно. Особливо ті, хто втік сюди з найгарячіших точок Донбасу. Наприклад, вже згаданого Соледару.
– У 2014-му до нас привозили людей з Попасної, була зима, а вони – в нічних сорочках і піжамах, ми їм допомагали, чим могли, – згадує Світлана Шаповалова. – А тепер я на собі відчула цей страх, коли була змушена тікати з міста, бо вже вибухи не припинялись, скло вилітало з вікон, онуки – Грета і Гліб – були перелякані. Та ми не мали власного транспорту, записались на евакуацію і чекали. 17 травня нам зателефонували, дали 15 хвилин, щоб ми добралися до місцевого Палацу культури. Схопили рюкзачки, що вже стояли напоготові, та побігли. Десь тиждень прожили у двоюрідної сестри у Першотравенську Дніпропетровської області, а потім соціальна служба нас запросила до "Затишку". І це для нас порятунок, бо десь винаймати житло не було можливості, тим паче, що я вже пів року не отримаю виплати як ВПО. Я вже як на роботу їжджу до місцевих органів влади, там кажуть, що мої гроші "десь літають". Як це можливо, не зрозуміло?!
Крім переселенців з Луганської, Донецької та Київської областей, в "Затишку" на початок року перебувала і родини з Херсонщини. Загалом тут зараз 34 дитини у віці від 5 до 17 років, а розраховані потужності містечка на вдвічі більшу кількість. І при першій нагоді тут приймають нових мешканців, бо до адміністрації постійно надходять запити й листи від служб у справах дітей щодо розміщення хлопців та дівчат, позбавлених батьківського піклування. За словами директора БФ "Боржавська надія" Марії Макаренко, у "Затишку" вони можуть провести максимум 12 місяців. Але якщо йдеться про переміщені заклади з окупованих територій, то вони лишаються стільки, скільки потрібно.
– "Затишок" наразі чекає на інтернати та дитячі будинки сімейного типу, а також дітей, позбавленого батьківського піклування та одиноких батьків з дітьми, – додає маркетинг директор БФ "Боржавська надія" Андрій Колісник. – Всі ці категорії, які потребують підтримки в умовах війни, безоплатно отримують проживання, харчування, розвиток, шкільну освіту. У нас є відповідна анкета на сайті, її можна заповнити, ми розглянемо та ухвалимо рішення. Крім того, зараз фонд розпочав роботу з організації першої приватної школи на Закарпатті, на стадії розробки концепція розвитку, статут, проєктна документація. Навчальний заклад буде знаходитись у Пилипці та прийматимете, як дітей "Затишку", так і місцевих.
Також на сайті є можливість побачити, в чому є потреба у дитячого містечка і підтримати його.
3 
79692
Коментарі