Як трактує християнське вчення народні повстання та що написано у Святому Письмі про тих, хто гине у політичних конфліктах та війнах, Gazeta.ua розпитала у 47-річного Євгена Станішевського, духівника Львівської семінарії Святого Духа УГКЦ.
Чи правда, що усяка влада від Бога?
- Так, є такі слова у Святому Письмі. Але якщо ж пристосувати ці слова до наших часів, то слід найперше зрозуміти, хто в нас є влада. А влада в нас є - народ. Ті ж люди, які керують, вони лише ставленики народу. Чиновники не розуміють, хто є влада і що народ делегував її їм виконувати обов'язки. Влада має говорити про справедливість, чесність, правду найперше. Бо на площі людей вивела нечесніть - коли говорили про один курс, а пішли на інший. І несправедливість - бо побили невинних людей. Це була реакція людей на несправедливість. Отже ці люди не боряться проти влади, вони вийшли за встановлення справедливості.
Народ, який повставав, завжди добивався ласки Божої і добра?
- По різному. Часом ті, що повставали, і самі ж гинули від меча. Але для того в ізраїльському народі Бог часто посилав пророків, які говорили йому, як діяти. Пророків зараз нема, але є люди, які говорять правду. Не обов'язкова представники Церкви. Бог користується різними людьми, щоб показати істину. Це історики, журналісти, громадські діячі. Ті, хто висвітлює та тлумачить події, мають пам'ятати про відповідальність. Даремне преса часом нагнітає ситуацію, поширює неперевірену інформацію, спонукаючи народ до чогось, не завжди виваженого. Важливо, щоби представлення правди не було однобічним.
Є заповідь "не вбивай". На кого падає гріх під час сутичок: на того, хто вбиває за вказівкою, чи на того, хто віддає накази вбивати?
- На обох. Але праведна людина швидше прийме власну смерть, не виконає злочинного наказу і не вб'є невинну людину.
Чи йдеться десь у Біблії про вбивство диктаторів?
- Хто може на себе взяти відповідальність замість Бога вирішувати, скільки жити цій людині? Хто візьме таку відповідальність, той себе поставить в рівень тих людей, які віддають накази стріляти людей. Це не вихід. Президент має багато радників.
Чи не потрібно, що був у нього і такий собі духівник-радник?
-Президент демонструє, що він є віруючою людиною і ходить до православної церкви Московського патріархату. Церква є поза політикою. Однак ніщо не заважає президенту прислухатись до Рада релігійних спільнот. Туди входять християни, мусульмани та юдеї України. Там завжди намагаються виробити одну чітку позицію.
Як гадаєте, чому першими загинули не українці, а люди інших народів - вірменин і білорус?
- Це лише підкреслило, що на Майдані стояли не "бандерівці", не тільки зі Львова, але навіть не тільки українці. Там лише люди, які хотіли жити у справедливому суспільстві і нормальній країні. Вони виступили проти римського вислову: "своїм - все, а ворогам - закон". Може ці смерті дали нагоду побачити, що в Україні зросло громадянське суспільство. Може померлі хлопці смертю звільнені від чогось, може звільнили від чогось своїх родичів. Якщо вони ішли з Богом, то це стало їм на добро. А Господь заопікується тими сиротами, вдовами, одинокими батьками, які у них лишилися.Також ми знаємо про їх вчинки, але не знаємо про наміри. Тому поняття "героїв" є завжди відносне. Одна й та сама людина є одночасно розвідником і шпіоном. Є християнський принцип: не суди. А "не суди" означає також і не возвеличуй. Для одних герой, для інших - зовсім не герой. Бог оцінює по інших критеріях, ніж люди. І наші герої не завжди герої для Бога. Тільки він знає, що було в серці людини, коли вона робила якийсь вчинок, за який її визнали героєм. Ми не знаємо долі і вчинків померлих, не знаємо намірів. Їх розсудить Бог. Тому ми можемо возвеличувати лише вчинки, але не людину. Немає більшої любові, як віддати життя за ближнього. Але ми не можемо знати, чи та смерть була виявом любові до ближнього чи ненависті до опонента. "Ненавидь гріх, але люби грішника".
Як навчитися любити ворога?
- Це вершина християнської любові. Але дуже важко любити того, хто завдав мені кривди, коли мене зачіпає за живе. Та саме це дозволяє пізнати мій внутрішній світ. Бог полюбив нас грішників. Віддав своє життя не за праведника, а за грішників. Вияв любові - вмерти за грішника. Хто вчиться любові, той може зупинити свою руку, занесену над головою ворога і стримати її. Коли йде ескалація напруги і натравлювання одне на одного, тут немає християнської любові. Любов перевищує справедливість.
3 
79692
Коментарі