Рік тому у Львові помер один з лідерів Організації українських націоналістів (бандерівське крило), в'язень нацистського табору Аушвіц 98-річний Омелян Коваль.

У 13 років його вперше викликали на допит за політичні погляди, у 21 – він проголошував Акт відновлення незалежності, два з половиною роки провів у концтаборі Аушвіц, добре знав Василя та Степана Бандеру, понад 20 років очолював Спілку української молоді в Бельгії.

Він народився 4 лютого 1920 року в селі Рахиня Долинського району Івано-Франківської області. Приєднався до ОУН у 1938 році під псевдонімом "Дем'ян", був у проводі організації.

1 липня 1941 року Коваль, що був уже референтом пропаганди повітового проводу ОУН, організував проголошення Акта відновлення Української держави в Долині. 15 вересня під час масових арештів націоналістів нацистська спецслужба СД заарештувала його та інших оунівців і кинула до в'язниць на вул. Лонцького у Львові та Монтелюпіх у Кракові.

20 липня наступного року його етапували до концтабору Аушвіц, де він став в'язнем під № 49730.

 

Разом із ним були відомі діячі ОУН, яких адміністрація табору називала "групою Бандери" — Степан Ленкавський, Юліан Савицький, Петро Мірчук, брати Степана Бандери — Василь і Олекса та ін. Коли Аушвіц евакуювали на захід, Омеляна Коваля відправили в концтабір Маутхаузен, згодом у філії Мельк і Ебензе в Австрії. Він вийшов на волю 6 травня 1945 року.

З 1948 року Омелян Коваль жив у Брюсселі в Бельгії. У 1967-му став співзасновником Світового конгресу українців.

Ніколи не мав громадянства Бельгії, а користувався статусом біженця ООН, згідно з Женевською конвенцією. У 1997 році отримав громадянство незалежної України разом із дружиною Іванною-Катериною Куропась. Влітку 2013-го подружжя оселилося у Львові.

×