Як заспокоїти дитину під час війни: поради психологів

В Україні сьомий день триває війна з Росією. Окупанти завдають авіаударів по житлових кварталах, тому мирні громадяни змушені переховуватись в укриттях та підвалах. Іноді їм доводиться перебувати там протягом цілої ночі, а то й навіть вдень.

Як заспокоїти дитину під час війни та як її розважити в укритті розповів Освітній омбудсмен.

Як діти різного віку реагують на стрес

Діти 0-3 років: відчувають дратівливість, плачуть, можуть бути надокучливими чи агресивними. Бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Перш за все треба забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, в іграх можуть відбивати аспекти ситуації. Заглиблюватися в себе й не спілкуватися з іншими. Вони потребують перщ за все безпеки, тому батькам треба заспокоїти дитину, що вони в безпеці.

Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе "рятувальником", "зацикленість" на подробицях події. Дитина боїться смерті, втрати звичного способу життя. Добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Батькам треба обговорювати з дитиною події та переживання, забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя.

Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію. Можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Бояться померти, втратити близьких, звичний спосіб життя. У цьому віці вони розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про тривоги, страхи і допомагати дітям відтворювати соціальні зв'язки.

 

Як дорослим заспокоїти дитину

Треба обов'язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається, радить психологиня Катерина Гольцберг на своїй сторінці в мережі Facebook. Під час розмови дорослий сам має бути спокійним.

Якщо спілкуєтеся з підлітком – також важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію. Бо під впливом стресу їм, які зазвичай гарно знаходять усе необхідне в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію. Це відбувається, бо емоції відключають неокортекс - ту частину мозку, яка "відповідає" за логіку.

Підлітки проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію. У цьому віці важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. Потрібно ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження.

Практично у всіх дітей зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. У такій ситуації це нормально. Батьки не повинні лякатися такої поведінки дітей. Дорослі мають забезпечити "завдання виживання" – заспокоїти дитину. Над відновленням можна буде працювати після нормалізації ситуації.

Проявіть надійність

Варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки. Що наші військові на варті та боряться з ворогом. Молодших дітей варто обійняти, щоб підтрипити відчуття безпеки. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.

Обговоріть правила "Цивільної оборони"

Поясніть, що зараз дуже важливо слухатися старших – батьків, вчителів, не сперечатися з дорослими та дотримуватись вказівок того, хто відповідальний за безпеку.

Також домовтеся з дитиною, де вона може зустрітися з вами чи родичами, де переховуватися, якщо втратите мобільний зв'язок.

 

Грайтеся, виконуйте з дитиною заспокійливі вправи

Під час стресу ігри дітей можуть бути трохи "регресивними". Тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Стверджує дитяча психологиня Світлана Ройз. З дітьми можна ліпити з пластиліну, зробити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, "Видихнути хмаринку". Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття.

Більший перелік ігор в укритті, які радить психологиня, тут.

Виконуйте вправи при панічній атаці

Підійдуть такі вправи на вибір:

- покладіть руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукайте по цьому місцю
- потріть кінчик носа
- надавіть не сильно на очні яблука з двох боків

- ляжте на спину і зробіть рухи ногами, як на велосипеді
- сконцентруйтеся на диханні – одну руку покладіть, як човник і накрийте нею губи, іншу – покладіть на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – підіймається до рота
- змащуйте губи, полощіть рот водою
- витягуйте якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини
- подивиться вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім переведіть погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо
- розітріть тіло
- розітріть точку між четвертим пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки
- покладіть руки на ребра, відчуйте, як вони при диханні розширюються, підіймаються
- розітріть руки, прикладіть до нирок.

 

Займіть слухову увагу дитини

Під час звуку сирен у дитини в навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось "зайняти". Можна співати хором, горланити кричалки проти російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, грати на гітарі чи іншому зичного інструменті.

Відволічіть увагу дитини

Обіймайте дитину, жартуйте з нею.
Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.

Нагодуйте її чимось смачним, напоїть теплими чаями.
Вмикайте мультики, серіали, читайте казки, розповідайте історії.

Небайдужі створили канал з аудіоказками, щоб можна було дітям вмикати у бомбосховищах.

Доручіть дитині посильне для неї завдання

Світлана Ройз радить покласти на дитину відповідальність, з якою вона здатна справитись. Наприклад, доручіть дитині завдання слідкувати за іграшкою.

Варто також доручити дитині певну функцію чи роль. Можна попросити, щоб вона придумала казку про якогось персонажа, уявила себе журналістом та провела репортаж із події тощо.

 

Дозвольте дитині вивільняти злість і ненависть

Зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість, лаятися, кричати – це здорова реакція, пояснює психологиня Вікторія Горбунова. Тому варто дозволяти собі й дітям, це робити. Можна варто в ігровій формі. Пограйте в гру "Злий бобер", придумайте злу тваринку і поводьтеся так, як може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину або кричати в "мішечок для криків" або склянку. Але після прояву злості слід перемкнутися на щось позитивне: обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.

Сльози та плач – також нормально в цій ситуації, тому дозволяйте дитині виплакатися. Післявивільнення емоцій дитині буде легше заснути.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: УЄФА виділяє €1 млн на допомогу українським дітям

Куди звернутись за психологічною підтримкою

Національна психологічна асоціація з початком військових дій силами небайдужих людей зібрала психологічний консультативний центр для громадян, що переживають паніку, тривогу та постійний стрес. Потрібно заповнити анкету, щоб отримати допомогу центру.

Бот першої психологічної допомоги із порадами підтримки для себе та щоб підтримати інших.

Також Міністерство освіти і науки України з психологами Асоціації інноваційної та цифрової освіти запускає щоденні онлайн зустрічі о 13.00 та 20.00 тут.

Цілодобова безплатна платформа для психологічних консультацій "Розкажи мені", яку створив Інститут когнітивного моделювання, МОЗ. Заповніть анкету на сайті, коротко описавши свій стан, щоб отримати допомогу.

×