Голодомор 1932–1933 років змінив психологію і світосприймання українців.

– Голодомор змінив усталені норми суспільної етики. Розквітло доносництво. І влада його всіляко підігрівала й підтримувала. Те, що раніше було ганебним явищем, тепер видавали за акт громадянської зрілості. За донос почали платити: той, хто виказував, де сусід тримає зерно, отримував 10–15 відсотків як премію. І ті, хто не мали за що жити, ламали табу й виказували сусіда, щоб хоч так прогодувати родину. Це деморалізувало людей так, що взимку 1933-го, якщо в когось із селян були бодай якісь харчі, односельці це сприймали як винагороду за доноси, - розповіла Олеся Стасюк, начальник науково-організаційного відділу Українського центру розвитку музейної справи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Хліб є? Нема? Так чого ти не вмер?"

- У селах поселилися ворожість і підозріливість. Здавалося, світ став із ніг на голову: один здавав сусіда, щоб отримати його зерно, другий - щоб звести рахунки. Атмосфера була така гнітюча, у селян з'явилися такі тривога та страх перед владою і перед іншими людьми, що вже намагалися доносити першими. Чоловік із одного села на Київщині розповідав: він різав теля і дав сусідові половину, щоб той тільки не виказав його. Сусід узяв, але того ж таки вечора доніс.

Як змінилася культура споживання їжі?

– До Голодомору не можна було вживати м'ясо коней, жаб, лелек, голубів, ворон. Їсти лелек взагалі вважали за людожерство, адже за традицією саме вони приносили дітей. До кінця 1932-­го людям уже було однаково, що їсти. Не було ні сніданку, ні обіду, ні вечері. В їжу почали вживати й зовсім неїстівне – мололи на борошно кістки тварин зі скотомогильників, шкіру й підошви. Кришили солому на дрібну січку й разом із просяною та гречаною половою, корою з дерев товкли у ступі. Усе це змішували з лушпинням картоплі й пекли з цього "хліб". З бурякової гички варили "баланду". Зафіксований і такий факт: крали від колгоспних свиней корм і вдома пекли з нього "лепйошки". Українська кухня такого ще не знала.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "В некоторых семействах вымерли все дети от грудных и годов до 10"

 

До 1930-х хати у селах часто-густо взагалі не зачиняли. Підпирали віником або каменем. І всі знали, що в хаті господарів нема, - ніхто туди не зайде. Громада суворо засуджувала найменшу крадіжку. Злодія могли цілий день водити селом із украденими речами на шиї. А за Голодомору крадіжку перестали сприймати як гріх, як ганьбу. Бо якщо не вкрадеш – не виживеш. Жінки ховали в халяви чобіт бурячок, чи трошки пшона, чи ще щось, що було під рукою. З роками крадіжку в колгоспі стали вважати компенсацією за недоплачені трудодні. Крадіжка як компенсація відтоді міцно засіла у свідомості українців.

Масова смертність у голодні роки зруйнувала народну поховальну традицію?

– В українському селі небіжчика ховали на третій день, зі священиком, відспівували, влаштовували поминки. У роки Голодомору померлих просто скидали в яму, або збивали з підручних коробок щось подібне до труни – такі великі ящики. Але це було тоді, коли ще хтось із чоловіків родини лишався живий. Жінки тягли небіжчиків на цвинтар у ряднах, у мішках. І, побачивши свіжу могилу, могли просто покласти туди. Очевидці розповідали: прийшли ховати родича, а в ямі поскидувано з десяток інших небіжчиків – люди не мали сили копати окрему могилу. Особливо взимку 1933-го, коли ситуація склалася зовсім страшна. Іноді просто в сніг закопували. Навесні з'явилося дуже багато псів і котів, які розтягували ці останки по вулицях.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Старші пішли між люди, а менший Андрій помер у своїй хаті"

Майже в кожному колгоспі були штатні посади збирачів трупів. Вони отримували по 300–500 грамів хліба - це був спосіб урятуватися від голоду. Нерідко вони роздягали покійників і забирали їхній одяг. Один чоловік із Миколаївщини розповідав, що бачив, як хлопець викопав із могили труну вчителя і зняв з нього костюм, щоб виміняти на харчі. Є свідчення з Черкащини: вздовж доріг лежали роздягнені трупи померлих від голоду. Такої ницості в українському селі до Голоду 1932–1933 років не було.

Повну версію публікації читайте в журналі "Країна" №148.

Національні пам'ятні заходи вшанування жертв Голодомору відбудуться в суботу 26 листопада.

"Голодомор не зламав" - під таким гаслом пройдуть національні пам'ятні заходи цього року. Їх присвятять людям, які змогли реалізувати себе попри травму пережитого геноциду.

Під час Голодомору 1932-1933 років померли близько 7 мільйонів українців.

×