Ексклюзиви
вівторок, 20 лютого 2018 17:47

"Іноді було відчуття, що ми "качали" мертві тіла" - медики Майдану про події Революції гідності

"Іноді було відчуття, що ми "качали" мертві тіла" - медики Майдану про події Революції гідності
Медики Майдану намагалися зробити втрати мінімальними. Фото:media.dyvys.info

18-20 лютого в Україні відзначають четверті роковини розстрілів на Майдані. У центрі столиці в цей період загинули понад ста осіб, кілька десятків зникли безвісти, більше як тисяча отримали поранення. Сотні людей заарештовували і катували.

Медики Майдану були одними з тих, хто намагався мінімізувати втрати, пише Дивись.info

Хірург-стоматолог Львівської обласної клінічної лікарні, координатор проекту "Швидка медична допомога Майдану" Юрій Дмитришин побачив по телевізору, що б'ють студентів, і подумав, що медики осторонь лишитись не можуть.

"Я написав 1 грудня кільком друзям, ми організувалися і вже ввечері проводили курси невідкладної допомоги. Всі були лікарі, але не всі розуміли іншу спеціальність, тому лікарі для лікарів провели нагадувальні навчання в обласній клінічній лікарні, - пригадує хірург. - 2 грудня ми зібрали 50 медиків, автобус і виїхали на Київ. 3 грудня 2013 року ми вже були на Майдані. Було зрозуміло, що потрібні бригади невідкладної допомоги, які будуть ходити по території, — це і зробили. Так заснувалася "Швидка медична допомога Майдану".

Для "Медичної допомоги Майдану" медикаменти приносили люди. Ми писали, що потрібно, у Facebook, давали оголошення по радіо, телебаченню. Також наша організація безперервно відправляла автобуси з лікарями до Києва. За весь час було, можливо, 500 або й тисяча лікарів. Тільки за три дні розстрілів на Майдані ми відвезли 300 медиків туди для надання невідкладної допомоги.

Пыд час Майдану ми створили кілька прийомних пунктів поранених і операційних. Одного разу ми їхали до операційної з бусом, повним медикаментів. І "Беркут" нас пропустив. А от закрили шлях далі представники ДАІ — вони забрали у нас бус з обладнанням. Утім народні депутати побігли у відділок за водієм і якось відбили цю машину "швидкої".

Я витратив півроку життя тільки на Майдан. Коли він закінчився для широкого загалу, ми продовжили лікувати поранених, слідкували, чи отримали вони медичну допомогу, багатьом робили документи для виїзду за кордон і тільки у травні закінчився Майдан для медиків.

Лікарі мають інше покликання — вони допомагають людям, навіть якщо ті темні, медики зобов'язані надавати медичну допомогу

Те, що багато медиків не згодні з політикою, яка відбувається у державі, абсолютно не означає, що якщо буде Майдан, війна, вони не підуть.

"На Майдані я опинилася 19 лютого. До того я не їхала туди принципово. 2004 року я була керівником медичної служби Майдану і, спостерігаючи за тим, що відбувалося після цього, переконалася, що революцію роблять ідеалісти, а користуються нею дуже часто негідники. Крім того, я посадова особа, відтак, усвідомлювала ризики, пов'язані з тим чи іншим завершенням революції. Так я думала до 18 лютого, допоки не відбулися масові розстріли", - пригадує заступниця адміністратора з медичної частини госпіталю ім. Шептицького Наталія Ван Доеверен. - Моя донька весь час провела на Майдані, а куля не вибирає. Поїздка була питанням сумління. 19 лютого я вирішила, що візьму до Києва санітарний автомобіль обласної клінічної лікарні, і дала оголошення, аби зібрати колег. Зголосилися поїхати ще три людини: Шабанови Ірина й Олександр та Назар Гичка. Ми приїхали до Києва, вивчили ситуації на Майдані (тоді було зловіще затишшя) і пішли ночувати до готелю "Україна", однак спокійно вийти з нього вже не змогли.

Після восьмої почалися звуки стрілянини. Я вийшла на балкон, і було враження, що ти у голлівудському фільмі — "беркутівці" почали ставати ключом, потім робити якісь маневри, виглядало, ніби це якась інсценізована вистава. Раптом ми почули шалений крик знизу і побігли туди. Поки ми гнали, вікна готелю прострілювалися і я не до кінця пам'ятаю цей момент.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріли на Майдані: Горбатюк повідомив про знищення доказів

Ми забігли у вестибюль готелю — туди один за одним заносили закривавлені тіла, а у нас навіть не було чим спиняти кровотечу. Нардепи і персонал виривали двері, щоби поранених покласти на тверду основу, різали простирадла. Це був шок. Якось ми зібралися з думками, проводили реанімацію. Інтуїтивно. Іноді було відчуття, що ми "качали" мертві тіла. Думаю, нам таки вдалося врятувати не одне життя.

Померлих же спочатку складали під сходами, і це виглядало гнітюче, по-скотськи. Однак потім хтось вирішив класти їх навпроти рецепції і накривати білими простирадлами

За дві години нам доставили медикаменти з Майдану, перев'язки. І стало трохи легше. Раніше цього неможливо було зробити, бо довкола стріляли. У готелі ми були до вечора, поки не з'явилася інформація, що можна перейти через Майдан. Я відношу себе до людей вкрай небоязких, але все одно було сум'яття: ми були у крові, без змінного одягу, втомлені. Зрештою, наша команда медиків поїхала у Київську лікарню швидкої допомоги, забрала пораненого, і ми рушили до Львова.

"18 лютого мимоволі став медиком. Тоді почалася бійня у Маріїнському парку. Під Верховною Радою Луценко кричав: "Лікаря!" Я побіг на допомогу і побачив хлопця, якому сильно поранило обличчя гранатою. Допомігши йому, пішов у медпункт, який створили у Будинку офіцерів. Утім там не було чим лікувати — нам з друзями довелося зробити рейд до Жовтневого, аби набрати все необхідне", - розповідає хірург лікарні швидкої допомоги Костянтин Василькевич. - У медпункті все було спонтанно, нецентралізовано, однак всі знали, що робити — у кожного була своя справа. Там були не тільки лікарі — і медсестри, і монахині — багато людей. Наші інструменти лежали у наполовину розрізаному 6-літровому балоні з-під води, заповненому спиртом. Однак ці запаси швидко вичерпалися. Спроби повторної стерилізації у розчині спирту швидко призвели до того, що він забарвився кров'ю потерпілих і ми змушені були проводити ревізію ран та їхню обробку, використовуючи тільки разові гумові рукавички та шматки бинта, змоченого бетадином для тампонування ран. Після цього з рулона того ж бинта накладалася пов'язка…

Більшість були поранені в голову. Були проникаючі поранення в очі, скальповані рани голови, проникаючі поранення черевної порожнини тощо. Кількість людей з легкими пораненнями взагалі важко пригадати.Таку масовість можна порівняти з тим, коли ми приймали постраждалих скнилівської трагедії у лікарні швидкої допомоги на Топольній у Львові. Тоді у нас було 42 травмованих.

Інше питання — тупа жорстокість. 18 лютого було набагато жорстокіше, ніж те, що було 20 лютого — одна справа застрелити з пістолета, а інша — забити праскою або лопатою.

За ступенем жорстокості це набагато страшніше. Відчуття, наче це були тварини. Хоча, певно, і тварини такого не знали

Якщо нічого не будемо робити, ми не залишимо ніяких можливостей для росту у майбутньому наших дітей. І хоча Майдан досяг мети, бо ми уникнули внутрішньої окупації Росією, ми не уникнули олігархату і того обдирання людей. Всі ми розуміємо, що боротьба триває.

Рідні Героїв Небесної сотні вимагатимуть від генпрокурора Юрія Луценка пояснити, чому судді режиму Януковича залишаються на посадах.

Зараз ви читаєте новину «"Іноді було відчуття, що ми "качали" мертві тіла" - медики Майдану про події Революції гідності». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 79692
Голосування Підтримуєте введення біометричного контролю на кордоні з РФ?
  • Підтримую. Тепер потрібно заборонити українцям їздити в Росію
  • Ні, нічого не дасть крім черг на кордоні
  • Потрібно вводити візовий режим
  • Краще заборонити росіянам в'їзд в Україну
  • Це нічого не дасть. Злочинці з РФ все рівно знаходитимуть способи потрапити в Україну
  • Досить повністю припинити транспортне сполучення з РФ
  • Сумнівне рішення. Такий контроль ще більше провокуватиме Росію. Можливе загострення на Сході
Переглянути