Андрій Гримов
Або три питання невідомим новим "власникам" єдиного вітчизняного виробника інсуліну з повним циклом виробництва:
ЧОМУ ліквідатора двох медпідприємств, юриста за освітою поставили на чолі стратегічного для країни заводу з виробництва інсуліну?
З ЯКИХ МІРКУВАНЬ новий топ-менеджер вперто не називає сьогоднішніх власників акцій "Індару"?
ХТО ВІДПОВІСТЬ за те, що вітчизняний інсулін подорожчає до рівня імпортного?
Про київський завод "Індар", що займає понад 60% ринку інсулінових препаратів Україні, вперше, крім хворих на цукровий діабет, заговорили в 2008 році. Саме тоді почалися малозрозумілі для обивателя і споживача продукції цього виробника війни за контроль над фактично монополістом в цій галузі. "Індар" - єдиний в державі й четвертий у світі виробник інсуліну з повним циклом виробництва.
Саме тоді в якості нового власника контрольного пакета акцій сплив загадковий офшор з Белізу - Storke Holdings Limited. До речі, зазначена компанія з невеликої держави в Центральній Америці, яка колись іменувалася Британським Гондурасом, не перше в ланцюжку анонімів, з рук у руки яких перетікав пакет акцій київського підприємства. Так, белізькому офшору акції заводу дісталися від компанії, зареєстрованої в Британії - Gerist Invest. Правда, вона також близька до центрально-американської культури й має засновників із того ж Белізу - компанію Komen Solutions. У свою чергу, в руки британської компанії цінні папери потрапили від української фінансової компанії "Респект", а тій - від харківської фірми "Бонанза". Їй же акції дісталися за смішні для такого підприємства гроші. Справа в тому, що менеджмент "Укрмедпрому" продав пакет акцій номінальною вартістю 70 млн грн в рахунок боргу на загальну суму 6,3 млн грн. Правда потім з'явилася інформація про суму в 28 тис. грн. Як виявилося, це стало початком кінця.
Сьогоднішній "голова правління підприємства" Євген Кононенко з дитячою наївністю так пояснює юридичний казус: "Держава перестала володіти "Індаром" ще в 2000 році, бо тоді Фонд держмайна свої 70,7% акцій вніс до статутного фонду ДАК "Укрмедпром". Ця схема була винайдена ще за президентства Леоніда Кучми: передані в ДАК акції держпідприємств автоматично втрачають статус державних. У 2008 році 70,7% акцій заводу придбала компанія Storke Holdings Limited. Звертаю увагу на те, що на момент знайомства компанії з заводом він не був державним. За вісім років ніхто чомусь не повертав завод у державну власність".
У цьому, без сумніву, досвідчений юрист прав на всі сто відсотків. Все-таки довів до логічного кінця ліквідацію двох харківських медпідприємств, які також входили раніше до складу "Укрмедпрому" - "Дослідний завод Державного наукового центру лікарських засобів" та "Здоров'я народу". За чинним законодавством все майно, передане колись державою до статутного фонду ДАК "Укрмедпром", стало належати останньому на правах приватної власності. Іншими словами, держава в особі МОЗ продовжувало бути власником 100% акцій ДАКу, але аж ніяк не власником підприємств, внесених до статутного фонду "Укрмедпрому". Таким чином, керівництво Держкомпанії без будь-яких погоджень з Фондом держмайна і Міністерством охорони здоров'я мала повне право спихнути акції куди подалі. Що й було зроблено.
Ось тільки на вчорашній прес-конференції пан Кононенко чомусь так і не зміг назвати точної суми угоди за контрольний пакет акцій стратегічного для країни підприємства. "Це десь на рівні кількох мільйонів. Я вже чув про цифру в 40 тисяч, потім вона стала 28 тисяч гривень. Так можемо дійти до того, що він ("Індар") дістався нам безкоштовно", - сказав він.
Втім, "голова правління заводу" також не зміг виразно назвати і нових акціонерів. Чи не правда, дивно для найманого менеджера, якого посадили в крісло розвивати підприємство. Зате зовсім зрозуміло, якщо згадати про минуле досвідченого ліквідатора. "Так, на сьогоднішній день акціонерами є іноземні компанії. Ще раз прошу зауважити, не приватні особи, а іноземні компанії. Приватних акціонерів в реєстрі акціонерів компанії "Індар" немає (...) Які компанії розвивають наші акціонери? Повірте мені, це комерційна інформація. Ідіть, запитайте у кого-небудь, якими активами володіє компанія - сильно розкажуть?" - заявив учора Каноненко.
Якщо ж залишити ухильні відповіді на совісті юриста і спробувати самостійно поміркувати про нових власників, то вийде не так вже й багато кандидатів. По-перше, найбільші міжнародні виробники інсуліну, так чи інакше зацікавлені в розширенні своїх зон впливу на світовому ринку. Мова йде про данську Novo Nordisk, американську Eli Lilli і французьку Sanofi-Aventis. За великим рахунком, до цієї трійці можна додати й польську Bioton - саме вона досі є власницею майже 30% "Індару". Однак якщо згадати, як заходили на вітчизняний ринок міжнародні (не тільки фармацевтичні) компанії, стає зрозуміло, що за такими схемами вони грати не могли і не будуть. Хоча б тому, що компанії котируються на західних біржових майданчиках і звітують за кожну свою дію. Менеджмент таких мультинаціональних гігантів дуже добре усвідомлює різницю між тим, як важко заробити репутацію і як легко її втратити за навіть найменш непрозорою схемою покупки якогось активу.
Є ще вітчизняний "Фармак". Не секрет, що ця компанія не перший день веде боротьбу з "Індаром" за місце на ринку "бюджетного" інсуліну. Однак і тут шанси "потрапити в яблучко" представляються нікчемними. Зрештою, будь-яка інсайдерська інформація давно вже б прослизнула на ринок. Учасники ж ринку, як правило, кивають головою на Харків. І саме там знаходиться штаб-квартира Фармацевтичної компанії "Здоров'я", підконтрольної російському бізнесменові Ігорю Сало. До речі, злі язики саме йому приписують сумнівні з правової точки зору купівлі вже згадуваних харківських підприємств "Дослідний завод Державного наукового центру лікарських засобів" та "Здоров'я народу". Причому із застереженням, що до загадкових нових власників "Індару", нібито, він також має пряме або непряме відношення.
"Одним з напрямків, який ми будемо розвивати, - це переоснащення заводу", - пообіцяв вчора країні "голова правління заводу" пан Кононенко. Не потрібно мати економічної освіти, щоб вивести примітивну формулу: будь-які витрати вимагають швидкої окупності, і чим більше ці витрати, тим актуальніше стоїть питання про їх окупність. Наслідки заходу нових власників дадуть про себе знати вже дуже скоро. І, на жаль, вони безпосередньо позначаться на добробуті хворих на цукровий діабет. Це друга загальновідома формула на теренах пострадянського простору: як тільки інвестори говорять про великі вкладення - чекай різкого подорожчання продукції. На всьому цьому фоні, питання про правові підстави угоди так все ще і залишається невирішеним в судовій площині. Що вже само по собі змушує сумніватися в щирості нових власників, а також і в їх намірах.
Втім, все ще може зрушитися з мертвої точки. І, як завжди це відбувається, завдяки небайдужим до проблеми ліків від цукрового діабету ентузіастам. Якщо, звичайно, можна порівняти потребу боротися за свої права з ентузіазмом. Зокрема, президент Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко має намір домогтися від чиновників правди - чому ж держава не веде боротьбу за стратегічне підприємство.
"Мене цікавить, чи буде якісна продукція, хто сьогодні буде здійснювати контроль за цією якістю. І я далі буду підіймати ці питання. Хто сьогодні власник заводу? І чому держава з тих пір, як зникли акції, не повернуло в свої руки цей пакет, щоб здійснювати контроль. У мене є питання, які я буду задавати Міністерству охорони здоров'я, Фонду держмайна, комітету верховної ради", - сказала вона вчора.
Що ж стосується нового "керівництва" заводу ... Про це найкраще свідчить цитата самого пана Кононенка: "Я сам є діабетиком, і для мене ця проблема досить відома. Мій стаж становить п'ять років", - зізнався вчора він. На жаль, важка хвороба - це все, що пов'язує дану людину з медичною галуззю і виробництвом інсуліну зокрема.
1 
79692
Коментарі
12