Дивно і моторошно працювати під дулом танка: лікар "швидкої" розповів про роботу на окупованих територіях

Українські медики пліч-о-пліч з військовими протистоять навалі російських окупантів. Вони також щодня ризикують своїм життям, аби врятувати інших.

Ярослав Борисенко працює лікарем екстреної медичної допомоги Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Про нього написало МОЗ у Facebook.

За його плечима 14-річний стаж роботи та не одне врятоване життя.

З 24 лютого Борисенко, у перервах в роботі, проводив навчання військових, поліції та представників територіальної оборони міста щодо того, як надавати домедичну допомогу в умовах бойових дій. Він ділиться, що на початку повномасштабного вторгнення Росії навчали до 120 людей на тиждень, зараз — групи по 24-50 осіб.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ми переможемо в цій війні: Зеленський показав нові світлини українських захисників

У березні, коли росіяни частково окупували Сумщину, "швидка" отримала виклик: жінка, три вогнепальні поранення, село Боромля.

Бригада вирушила по окупованій території на виклик в селище, яке знаходиться за понад 40 км від Сум.

"Був погоджений "зелений коридор", ми їхали повільно. На півдорозі, до повороту до села Гребениківка, нас зустрів російський блокпост з БТР. Ми під'їжджаємо, а росіяни нас питають, чого і куди їдете. Ми пояснили, що бригада "швидкої", їдемо на виклик. А далі один з них нам сказав: "Добре, що повільно їхали, інакше ми б вас розстріляли. Нам байдуже". Отак просто", — розповів Борисенко.

 

На тому пункті бригаду відпустили, але вже за декілька сотень метрів стояв інший пункт. Коли "швидка" під'їжджала, на неї направили дуло танку.

"Ми почали його об'їжджати — дуло повертається за нами. В інший бік — те саме. Але потім з танку визирнув танкіст і весело так сказав проїжджати", — згадує лікар.

Зрештою, бригада добралась до Боромлі, де надала допомогу пораненій жінці. Дорогою назад вони їхали через місцевість, по якій росіяни гатили з артилерії.

"Тих танкістів вже не було, але це не краще, їхати з пораненою, коли неподалік від авто розривається снаряд. Але ми добрались", — говорить лікар.

На запитання, що найбільше закарбувалося в пам'яті за час війни, Борисенко відповідає, що місто Тростянець після звільнення від окупантів.

"Я там майже 10 років жив. І побачити на власні очі, на що перетворили місто солдати РФ — це найбільше в пам'ять врізалось. Пошкоджена техніка, будівлі і руйнування. Я працюю лікарем 14 років, до різних травм я звик. А побачити майже рідне місто в руїнах — це важко", — резюмує лікар.

×