Ексклюзиви
Четвер, 22 квітня 2021 18:00

"Це не Діснейленд": до 35-річчя аварії Суспільне покаже, як живе Чорнобильська зона
26

Етнограф Ростивлав Омеляшко з колегою оглядають старовинну поліську хату в зоні відчуження
Фото: UA: ПЕРШИЙ
Галина та Євгеній Маркевичі мешкають у Чорнобильській зоні відчуження. Одружилися 1986 року
Євгенія Подобна, 31 рік — журналістка, воєнна кореспондентка, головна редакторка редакції документальних програм Суспільного мовлення. Викладачка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Торік отримала Шевченківську премію за книгу "Дівчата зрізають коси" - спогади 25 жінок-військових, які брали участь в АТО.
Зоолог Денис Вишневський сфотографував коней Пржевальського у зоні відчуження у квітні торік. 26 квітня 2016-го тут заснували Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
Зоолог Денис Вишневський сфотографував коней Пржевальського у зоні відчуження у квітні торік. 26 квітня 2016-го тут заснували Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник

Цьогоріч минає 35 років від дня аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства. До роковин суспільний телеканал UA: ПЕРШИЙ створив документальний проєкт "Люди Зони" (режисер Олексій Мулявін). Його покажуть в ефірі 26 квітня о 20.00.

Про проєкт розповідає його авторка Євгенія ПОДОБНА.

Про наслідки аварії на ЧАЕС сказано і написано дуже багато. Що нового в підході проєкту "Люди Зони"?

- Щороку у квітні бачимо матеріали про аварію, евакуацію, переселенців, ліквідаторів. Є ще стереотип, що зона відчуження навколо ЧАЕС – це сталкери, мутанти, містика. Ми хотіли відійти від усталених "канонів". Спробували подивитися на тему під іншим кутом. Після аварії минуло 35 років, і зона суттєво змінилася. Вирішили поговорити не про минуле, а про теперішнє і що буде далі. Показати зону через долі та історії людей, які з нею пов'язані.

Автор: Facebook Євгенії Подобної
  Євгенія Подобна, 31 рік — журналістка, воєнна кореспондентка, головна редакторка редакції документальних програм Суспільного мовлення. Викладачка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Торік отримала Шевченківську премію за книгу "Дівчата зрізають коси" - спогади 25 жінок-військових, які брали участь в АТО.
Євгенія Подобна, 31 рік — журналістка, воєнна кореспондентка, головна редакторка редакції документальних програм Суспільного мовлення. Викладачка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Торік отримала Шевченківську премію за книгу "Дівчата зрізають коси" - спогади 25 жінок-військових, які брали участь в АТО.

Хто ці люди?

- Науковці, дослідники, інженер, колишній сталкер, мешканці Чорнобиля, які залишилися там після аварії.

Частина наших героїв працюють у зоні відчуження вахтовим методом. Але проводять у зоні чи не більшу частину життя. Цікаво було зрозуміти, чому обирають такий шлях — працювати в небезпечному місці, де існують суворі правила та обмеження. Вони не були пов'язані з зоною до аварії. Що змусило їх приїхати сюди?

Є серед героїв літня сімейна пара Маркевичів, яка живе в зоні постійно. Він — корінний мешканець. Зізнається, що просто не може більше ніде жити, бо це його рідне і міцний зв'язок із цим місцем неможливо розірвати. Дружина — киянка, музикантка й музикознавиця. Поїхала до зони за ним. Одружилися в рік аварії, восени 1986-го. Ми запитали в них, яка вона, зона? Сказали, що спокійна і благополучна. Бо в Києві тривожні й знервовані люди постійно метушаться і поспішають. Тут такого нема.

Одна з особливостей людей зони - вони дуже відкриті, щиро закохані у свою професію і в те, що роблять.

Автор: UA: ПЕРШИЙ
  Галина та Євгеній Маркевичі мешкають у Чорнобильській зоні відчуження. Одружилися 1986 року
Галина та Євгеній Маркевичі мешкають у Чорнобильській зоні відчуження. Одружилися 1986 року

Чи відчувається якась їхня інакшість, відчуженість?

- Зовсім ні. Наші герої дуже цікаві й фанати своєї справи. Зоолог Денис Вишневський 20 років у зоні. Це людина енциклопедичних знань. Вивчає тутешніх тварин. Як вони поводяться, хто з них і раніше жив тут, а хто прийшов із Білорусі. Він розставляє фотопастки, а потім переглядає тисячі знімків, щоб знайти, де там вуха рисі промайнули чи ведмідь потрапив в об'єктив. Обійшов зону вздовж і впоперек.

Етнограф Ростислав Омеляшко був філологом. 25 років тому на власному ентузіазмі зумів зібрати сотню добровольців для етнографічних експедицій. Серед них була письменниця Ліна Костенко. Радіаційне забруднення "накрило" Полісся — один з найархаїчніших регіонів України. Поліщуки в цих селах були дуже близькі до свого коріння. Аж до аварії дотримувалися прадавніх традицій і користувалися реманентом, який зараз можна побачити хіба в музеях. Уявіть собі: поряд атомна електростанція — один з останніх здобутків прогресу, а за кілька кілометрів люди відзначають русалчин тиждень. Живуть у хатах ХІХ століття - з піччю, старовинним приладдям.

Поряд атомна електростанція - один з останніх здобутків прогресу, а за кілька кілометрів люди відзначають русалчин тиждень

Багато хто крутив пальцем біля скроні, мовляв, навіщо туди їхати - небезпечно. Вони обійшли всі села зони відчуження. Також - компактні поселення переселенців із зони у Житомирській та Рівненській областях. Зібрали 62 тисячі експонатів. Скрині, ступи, серванти ручної роботи, діжки, рибальське та бджолярське приладдя, рушники, сорочки. На одній старовинній іконі Ісус зображений у шароварах і сорочці, пострижений "під горщик". Деякі речі були "чистими", інші проходили дезактивацію.

Під час експедицій фіксувалося, в якій хаті що знайшли. Учасники намагалися знайти документи, щоб відшукати власників і з'ясувати в них призначення предметів і їхню історію. Також записували пісні, традиції. Нереальна за обсягами робота. І все почалося з ініціативи однієї небайдужої людини.

Автор: UA: ПЕРШИЙ
  Етнограф Ростивлав Омеляшко з колегою оглядають старовинну поліську хату в зоні відчуження
Етнограф Ростивлав Омеляшко з колегою оглядають старовинну поліську хату в зоні відчуження

Я багато років працювала з чорнобильською темою, але нічого не знала про поліщуків. Бо одна справа Чорнобиль і Прип'ять, інша — села довкола. Ми побували в Річиці. Це наче паралельний світ. Там збереглися дерев'яні хати. Село Копачі "поховали" в землю. Все, що від нього лишилося, — це дитячий садок, спогади місцевих і експонати, які вдалося зібрати нашому героєві.

Пан Ростислав розповів нам, що після відселення багато людей швидко помирали. Ностальгія і туга за рідними місцями вбивала їх більше за радіацію. А самопоселенці чи самосели в зоні відчуження живуть досить довго. Хоча дивно їх називати так. Це люди, які повернулися додому.

Але там зберігається високий радіаційний фон.

- Є безпечні місця, де фон нормальний, а за кілька метрів, буквально поряд - рівень забруднення в тисячі разів перевищує допустимий. Такі місця називають "гарячими точками".

Є безпечні місця, де фон нормальний, а за кілька метрів - рівень забруднення в тисячі разів перевищує допустимий

У Чорнобилі лабораторія роками досліджує стан повітря, води, ґрунту, рослин й оприлюднює результати — скільки небезпечних елементів у тому чи іншому місці. Протягом усіх зйомок нас супроводжували співробітники зони відчуження, які чітко знали, де бути безпечно, а до яких місць краще не підходити. Також ми, машина, техніка щоденно проходили дозиметричний контроль, а після відвідин ЧАЕС та зйомок під аркою ми всі пройшли ЛВЛ - лічильник випромінювання людини. Тут є суворі правила радіаційної безпеки. Наприклад, не можна їсти на відкритому повітрі. Діє комендантська година.

Не можна їсти на відкритому повітрі. Діє комендантська година

Масова культура зображує зону відчуження як місце сталкерів та мутантів. У цьому стереотипі є раціональне зерно?

- Зоолог дасть вичерпну відповідь, чи живуть у зоні триголові собаки і шестилапі миші. Ми навіть покажемо мутанта, якого йому вдалося знайти. Але чи пов'язано це з радіацією?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Журнал "Країна": Чим став Чорнобиль для України. 35 років після аварії

Покажемо й колишнього сталкера, чиє життя з 18-річного віку пов'язане з зоною відчуження. Зараз він її офіційний співробітник і працює провідником. Тепер тих, кому спало на думку нелегально проникнути в зону, відмовляє від такої ідеї. Саме з міркувань безпеки.

Які загалом міфи розвінчує проєкт?

- Перший стосується безпечності зони. Існує дві крайності. З одного боку, патологічний страх, що як тільки заїдеш у зону - захворієш на рак і відросте хвіст. А з іншого — легковажність. Мовляв, там безпечно, хоч воду з калюжі пий.

Із виходом серіалу HBO "Чорнобиль" у зону відчуження ринули ще більші потоки туристів. Комусь цікаво побачити на власні очі ці місця, дізнатися про них більше. А хтось сприймає це як екстремальну пригоду, одягає камуфляж, берці й готується до зустрічі з мутантами. Є люди, для яких поїздка в зону як подорож до Діснейленду. Їм конче треба зробити селфі з дозиметром біля гарячої точки. До зони варто ставитися з повагою. Тут сталася катастрофа, трагедія для тисяч людей.

Працює храм, готель, магазини, їздять машини, затемна — світиться в вікнах

Другий міф — про життя у цих місцях. Думають, що там пустка і дуже дивуються, коли дізнаються, що в Чорнобилі працює храм, готель, магазини, їздять машини, затемна — світиться в вікнах, бо тут працює багато людей.

Можливо, проєкт змусить задуматися про наше ставлення до природи. Зона відчуження довела, що людина для диких тварин страшніша за радіацію. Бо витіснила фауну з її природного середовища. Кажуть, зона стала схожа на середньовічну Європу. Замість заводів — ліси й багата фауна: лосі, козулі, лисиці, коні Пржевальского, вовки, рисі. З 2016 року на її території офіційно створили природний заповідник. Можливо, зону відчуження за кілька десятиліть варто перейменувати у зону відродження.

Зону відчуження за кілька десятиліть варто перейменувати у зону відродження

Це місце трагедії, але воно має потенціал. Передусім науковий, адже це унікальне місце для досліджень біологів, фізиків, радіоекологів, соціальних антропологів, істориків. Учені зі всього світу переймають досвід українців.

Вам вдалося потрапити на 4-й енергоблок. Які були відчуття?

- Ми були під "аркою" — новим безпечним конфайнментом, а не під тим "укриттям", яке побудували після аварії. Мене не полишала думка, що десь там досі є тіло Валерія Ходемчука (старший оператор головного циркуляційного насоса 4-го енергоблока реакторного цеху Чорнобильської АЕС, - ред.). Це єдина людина, чиї останки не знайшли під час ліквідації.

Знімали роботу одного з героїв проєкту — інженера, який працює над тим, щоб 4-ий енергоблок став максимально безпечним. Він із династії енергетиків ЧАЕС.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Керівництво розводило рибу в забрудненому радіонуклідами ставку-охолоджувачі. Збували її людям"

Що кажуть науковці - коли там може відновитися повноцінне життя?

- Навіть якщо буде спосіб зробити зону відчуження абсолютно безпечною, чи багато людей приїде туди жити? Адже загалом села в Україні масово пустіють і вимирають. Молодь їде в міста.

Існує думка, що це має бути природний заповідник, місце пам'яті та науки. Думаю, так воно і буде за нашого життя.

У ніч на 26 квітня 1986-го робітники Чорнобильської атомної електростанції провели затверджений керівництвом експеримент із зупинки четвертого енергоблока. Вивчали можливості роботи на випадок втрати живлення. Замість зниження, потужність реактора зросла. Протиаварійні заходи не спрацювали. Пролунало два вибухи, які зруйнувати атомний реактор та частину приміщення станції. Прибули пожежники з міста Прип'ять, що за два кілометри. Рятувальники працювали без засобів захисту від радіації.

Для ліквідації наслідків аварії залучили полк цивільної оборони Київського військового округу. Його бійці мали дозиметри й першими заговорили про високий рівень радіації навколо об'єкту. Та перше офіційне повідомлення про аварію пролунало для жителів Прип'яті по радіо за 36 годин після вибуху - опівдні 27 квітня. Оголосили про тимчасову евакуацію. До 16:30 вивезли 44,5 тис. людей. Уперше коротко повідомили про аварію на ЧАЕС на телебаченні ввечері 28 квітня. Лише 2 травня видали наказ про евакуацію із 30-кілометрової зони навколо станції.

Ліквідацією наслідків аварії займалося близько 600 тис. людей. Значні дози радіації отримали 8,5 млн мешканців України, Білорусі та Росії. Від цього близько 500 тис. людей померли протягом кількох років. Радіоактивні речовини зафіксували на більшості території Європи.

Роботу ЧАЕС зупинили 15 грудня 2000 року. Для ізоляції зруйнованого енергоблока 1986-го побудували об'єкт "Укриття". 2016 року поверх нього установили нову захисну споруду, розраховану на 100 років.

Зараз ви читаєте новину «"Це не Діснейленд": до 35-річчя аварії Суспільне покаже, як живе Чорнобильська зона». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 56142
Голосування Підтримуєте введення біометричного контролю на кордоні з РФ?
  • Підтримую. Тепер потрібно заборонити українцям їздити в Росію
  • Ні, нічого не дасть крім черг на кордоні
  • Потрібно вводити візовий режим
  • Краще заборонити росіянам в'їзд в Україну
  • Це нічого не дасть. Злочинці з РФ все рівно знаходитимуть способи потрапити в Україну
  • Досить повністю припинити транспортне сполучення з РФ
  • Сумнівне рішення. Такий контроль ще більше провокуватиме Росію. Можливе загострення на Сході
Переглянути