"А він милий", - несподівано проноситься в моїй голові. Віктор Янукович зі свитою – понад 20 чоловіків у чорному - спускається сходами, які оточили зо дві сотні людей, до берегу Дніпра поблизу Свято-Покровського собору. Шию втягнув у воріт пальта, задоволено всміхається. Повільно повертає голову праворуч, киває. Те саме повторює на ліву сторону. І так разів із десять. Його обличчя здається добрим, навіть наївним. Зморшки на лобі ледь помітні – важкі роздуми чи переживання тут чомусь не закарбувалися. Гаранта бачу вперше і як не дивно, він мені подобається. Його справи якось зовсім не в'яжуться з його обличчям.
На президентів 19 cічня мені щастить. Позаторік пірнала вслід за Віктором Ющенком у "Мамаєвій Слободі". Тричі перехрестився, тричі занурився у воду й пішов грітися. Ніякого шуму навколо його персони не було, всього кілька охоронців. Непомітно з'явився і так само зник.
Тоді перед зануренням зо дві години пробула на вулиці, а морозець був за -10. Потім, із мокрим волоссям, громадським транспортом добиралася до роботи 2 години. Цілий день трусить, але чемно працюю. Ввечері ще йду на пиво з друзями. Зазвичай жодного вірусу не пропущу, а тут – хоч би нежить легенький з'явився.
Торік скупатися не вдалося. За порадою друга – об 11-й ночі з колегою йдемо на озеро поблизу станції метро "Оболонь". За годину обходимо їх зо п'ять – а з тим все далі віддаляємося від Дніпра і шансу змити гріхи. Жодне не зрадило законів фізики - усі замерзли. Майже опівночі знаходимо невеличку ополонку й пригода набуває містичних обрисів. Придивляємося: на березі стирчить труба, з якої у водоймище стрімко прямують відходи, як потім з'ясувалось, взуттєвої фабрики. Випиваємо по наперстку коньячку й некупані йдемо по домівках.
Цієї суботи інакше. "Так, і за чим я сюди прийшла?", - сотні голок пронизують тіло, дістаючи самих кісток. Вже кілька десятків секунд стою по пояс у крижаній воді й абсолютно не розумію, що я тут роблю. "Перехреститися ще раз чи що?", - так і роблю. Моменту, коли мозок передає команду тілу: давай вже занурюйся, не усвідомлюю. Коліна тричі згинаються автоматично. Волосся зібрала у високу гульку – її верхівка так і не занурилася, бовталась над водою. 5 метрів до речей долаю босоніж, несучи шльопанці у руках. 11-та ранку.
Застібка на купальнику зламана, в секунду знімаю його через ноги – влітку на цю процедуру треба було п'ять хвилин. Голки з тіла випадають. Захоплює, як парують тіла людей, які щойно пірнули, - дуже красиво. В середньому на 20 чоловіків припадає одна жінка.
"Ну шо, Янукович, приїхав уже?", - протягом години, яку знаходимося біля Дніпра, чуємо це разів із 20.
До сцени першим іде Митрополит Володимир - голова Української православної церкви (Московського патріархату).
"Щось він не дуже виглядає, явно вже на відпочинок пора", - йойкають жінки у натовпі.
Митрополита ведуть попід руки. За ним - охоронці з мікрофонами у вухах. Потім - президентська рать. Азарова у шапці не впізнати, є і голова КМДА Олександр Попов. За ними - ще охоронці.
20 хвилин правлять службу. Потім слово бере Митрополит Володимир. Говорить тихо, ковтає слова.
"Сам не понимаю, почему я это делаю, - 28-річний фінансист Юрій Даниленко Володимира не слухає, переминається з ноги на ногу, гріється коньяком із пластикового стакану. Сьогодні купався втретє за життя. - Паски святим, кутю з женой готовим на Святвечир настоящую. Но это выборочная какая-то вера получается. В церковь не хожу, посты не держу. Наверное, это скорее модно сейчас. Думаю, большинство даже не знает, зачем это делается. Но круто же - прыгнуть в ополонку по морозцу, мужик! И фоточки потом на Фейсбук. Но и то хорошо: Бог наконец-то в тренде".
Не дочекавшись промови президента, йдемо - замерзли. Шматок набережної відгородили чорними джипами, змушують іти в обхід. Прирічною не проштовхнутися. Тут людей вдвічі більше, ніж улітку вихідними на Хрещатику.
"Українці вертають Бога в серце. Значить, скоро і Бог вернеться в Україну", - каже бабуся років 80-ти, яка спостерігає за дійством обабіч тротуару.
На проспекті Героїв Сталінграду - корок. За 2 роки, які тут живу, жодного разу не бачила навіть невеликого затору. І це явно не Бог вертається в Україну.
"Цар у Межигір'я спішить", - озираються перехожі.
4 
79692
Коментарі
5